Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину та скасування державного акту про право власності на землю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та скасування державного акту про право власності на землю, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору міни,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 серпня 2007 року він уклав з ОСОБА_3 договір міни земельних ділянок належних їм на праві власності. Згідно цього договору ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 3, 9021 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області. Ця земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16 серпня 2007 року. На підставі договору міни ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку від 9 жовтня 2007 року. Однак, звернувшись до управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області з метою зміни цільового призначення земельної ділянки, позивач дізнався, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2, який є її власником на підставі договору купівлі - продажу від 16 серпня 2007 року. Крім того, на підставі цього договору купівлі - продажу ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на земельною ділянку від 11 вересня 2007 року. Однак, на думку ОСОБА_1, договір купівлі - продажу земельної ділянки від 16 серпня 2007 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11 вересня 2007 року, виданий на ім'я ОСОБА_2, необхідно визнати недійсними з таких підстав. ОСОБА_3, первісний власник спірної земельної ділянки, отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 січня 2002 року з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 1 жовтня 2004 року ОСОБА_3 видала ОСОБА_4 доручення для продажу цієї земельної ділянки. 27 грудня 2006 року, у зв'язку із зміною функціонального призначення земельної ділянки із ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку. Оригінал цього документу ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 з метою продажу земельної ділянки. Згодом ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_4 повернути належний їй Державний акт на право власності на земельну ділянку. Однак, ОСОБА_4 відмовився повернути цей документ і повідомив власницю земельної ділянки про те, що його втрачено. 14 березня 2007 року ОСОБА_3 опублікувала в газеті "Життя і слово" оголошення про втрату Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 грудня 2006 року. 10 липня 2007 року ОСОБА_3 анулювала доручення видане ОСОБА_4. Оскільки ОСОБА_3 звернулася до Васильківської районної державної адміністрації за виготовленням дублікату Державного акту, то 16 серпня 2007 року, на підставі рішення Васильківської районної державної адміністрації від 1 червня 2007 року, їй видано Державний акт на право власності на землю. Проте, не зважаючи на все це, ОСОБА_4, діючи за дорученням та в інтересах ОСОБА_3, 25 червня 2007 року уклав з ОСОБА_5 договір міни спірної земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_5 отримала Державний акт на право власності на землю від 15 серпня 2007 року. Після цього ОСОБА_5 16 серпня 2007 року уклала з ОСОБА_2 договір купівлі - продажу спірної земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на землю від 11 вересня 2007 року. Оскільки ці всі угоди укладені неправомірно, то вони є недійсними. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати недійсними договір міни від 25 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв за дорученням та в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_5, договір купівлі - продажу від 16 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, та Державний акт на право власності на землю від 11 вересня 2007 року, виданий на ім'я ОСОБА_2

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору міни та Державного акту на право власності на землю. Свої вимоги обґрунтовували тим, що він набув у власність спірну земельну ділянку згідно із законом, а тому він є її законним власником. Навпаки, при укладенні договору міни земельних ділянок від 17 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ними не було дотримано вимоги статті 132 ЗК України у зв'язку з тим, що документ, який став підставою для його укладення є таким, що не посвідчує право власності на земельну ділянку. Крім того, дублікат Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 грудня 2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_3, видано неправомірно.

ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору міни від 25 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв за дорученням та в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_5

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 17 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на землю від 16 серпня 2007 року, дублікат Державного акту на право власності на землю від 27 грудня 2006 року, видані на ім'я ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2008 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 25 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв за дорученням та в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_5 Визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 16 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 16 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_2 Визнано недійсним Державний акт на право власності на землю від 11 вересня 2007 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 Визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 25 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв за дорученням та в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_5

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що довіреністю від 1 жовтня 2004 року, виданою ОСОБА_3 ОСОБА_4 на продаж, обмін або здачу в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та довіреністю від 18 серпня 2006 року, виданою ОСОБА_3 ОСОБА_4 для зміни цільового призначення цієї земельної ділянки, ОСОБА_4 не уповноважувався на розпорядження земельною ділянкою щодо її відчуження. Оскільки ОСОБА_3 не було вчинено ніяких дій, які б свідчили про схвалення нею договору міни від 25 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в інтересах якої діяв ОСОБА_4, то цей правочин не тягне ніяких правових наслідків для того, кого представляють, а тому він є недійсним. У зв'язку з визнанням недійсним договору міни від 25 червня 2007 року визнанню недійсними підлягають і договір купівлі - продажу земельної ділянки від 16 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в інтересах якого діяв ОСОБА_7, а також Державний акт на право власності на землю від 11 вересня 2007 року, виданий на ім'я ОСОБА_2

Проте, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, відповідно до статті 309 ЦПК України, є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, у разі встановлення підстав для його скасування, суд апеляційної інстанції має право скасувати його і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (стаття 309 ЦПК України).

За змістом рішення повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

В рішенні суду апеляційної інстанції необхідно наводити мотиви скасування рішення суду першої інстанції, з аргументацією своїх висновків щодо прийняття рішення.

Крім того, судом апеляційної інстанції визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 16 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Однак, в матеріалах справи відсутній зазначений договір.

Судом встановлено, що існує лише договір купівлі - продажу земельної ділянки від 16 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_7

Судом апеляційної інстанції не наведено мотивів визнання правочинів недійсними по кожній з них окремо, не надано їм юридичної оцінки, а також не наведено норми права, на підставі яких ці угоди визнані недійсними.

Вияснення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.