Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі № 820/613/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 284-17.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15.03.2016 у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2016 залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду Костенка М.І. від 20.05.2016 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 03.11.2016 вказану касаційну скаргу прийнято до свого провадження.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: підпунктів 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12, статті 267 Податкового кодексу України, пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , частин першої і другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивачу на праві власності належить легковий автомобіль марки LEXUS моделі RX 350, 2010 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб.см, державний номер НОМЕР_1, державна реєстрація якого проведена 10.09.2013, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.06.2015 № 284-17 про визначення позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення зазначено порушення позивачем підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

Відповідач вважає, що позивач згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку, оскільки має зареєстрований в Україні власний легковий автомобіль, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування.

Харківська міська рада прийняла рішення від 21.01.2015 № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України (2755-17) ", яким запроваджено у 2015 році транспортний податок. Також міська рада затвердила "Положення про транспортний податок у м. Харкові" згідно з додатком № 2.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач зобов'язаний сплатити транспортний податок за 2015 рік, оскільки є платником цього податку згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, як особа, яка має власний зареєстрований в Україні легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Відповідач правомірно визначив грошове зобов'язання з транспортного податку за базовий податковий (звітний) період - 2015 рік за ставкою, передбаченою у пункті 267.4 статті 267 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення зважаючи на таке.

У пункті 4 Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня його опублікування переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (71-19) рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України (2755-17) внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Транспортний податок був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (71-19) , який набрав чинності 01.01.2015, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку встановлення транспортного податку.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте Харківською міською радою рішення від 21.01.2015 № 1793/15, яким запроваджено транспортний податок у м. Харкові, не могло бути застосовано у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Наявність у Податковому кодексі (2755-17) норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, що не було враховано судом апеляційної інстанції та призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо застосування наслідків, передбачених підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, то для цього повинна мати місце протиправна бездіяльність місцевої ради щодо неприйняття обов'язкового рішення про встановлення місцевого податку, зокрема, транспортного.

У свою чергу, відповідна бездіяльність може виникнути лише після того, як сплинуть строки протягом яких місцева рада має прийняти рішення про встановлення обов'язкового для справляння місцевого податку, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Відповідно, висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження.

За встановлених обставин та наведених норм закону, суд касаційної інстанції вважає, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову повністю.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 229, 230, 232, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 скасувати і прийняти нову постанову.

3. Адміністративний позов задовольнити повністю.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів від 30.06.2015 № 284-17 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000,00 грн.

5. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.