Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди,

У червні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом.

Позивачка зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу від

18 червня 1998 року № 25-ЮР вона придбала в товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Побутрембуд" (далі - ТОВ "Завод "Побутрембуд"), яке було дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод") 18 дачних будинків та малоцінний інвентар згідно з переліком до зазначеного договору на загальну суму 1 128 грн. 05 коп. Це майно перебувало на відповідальному зберіганні в директора пансіонату "Морський" ТОВ "Завод "Побутрембуд" ОСОБА_2 Наказом ТОВ "Побутрембуд" від 16 червня 1998 року № 183 ОСОБА_2 було зобов'язано передати ОСОБА_1 придбане нею майно після внесення коштів до каси підприємства.

Однак, не зважаючи на проведену оплату, майно позивачці не було передане, у зв'язку із чим вона просила витребувати його у відповідачів, а при неможливості повернути майно в натурі - стягнути вартість придбаного майна, а також 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 червня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до

ОСОБА_2, ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" 12 360 грн. 38 коп. стягнутих за скасованим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2005 року, у порядку повороту виконання.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, посилався на те, що ОСОБА_1 було відомо про відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Завод "Побутрембуд", що не оспорювалося позивачкою в період розгляду справи, та те, що нею не були проведені дії, передбачені ст. ст. 35, 36 Закону України "Про підприємництво", щодо надання в установлені строки претензій до ліквідаційної комісії відповідача, оскільки ТОВ "Завод "Побутрембуд" ліквідовано без правонаступників.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

При вирішенні питання суд виходив із того, що ТОВ "Завод "Побутрембуд" створено на базі структурного підрозділу ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" управління ТОВ "Побутрембуд" шляхом виведення зі складу ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" відповідно до законодавства та рішення акціонерів від 19 березня 1994 року з правами юридичної особи. Засновником зазначеного товариства було ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", яке володіло вкладом у розмірі 100 % статутного фонду товариства.

18 червня 1998 року ОСОБА_1 придбала у ДП ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" - ТОВ "Завод "Побутрембуд" 18 дачних будинків та малоцінний інвентар згідно з переліком до зазначеного договору на загальну суму 1 128 грн. 05 коп. Указані в договорі будинки розташовані на земельній ділянці пансіонату "Морський" ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" у

с. Залізний Порт Голопростанського району Херсонської області та знаходились на балансі ТОВ "Завод "Побутрембуд".

Указаний інвентар перебував на відповідальному зберіганні в директора пансіонату ОСОБА_2 Наказом ТОВ "Завод Побутрембуд" від 16 червня 1998 року № 183 зобов'язано останнього передати майно позивачці після внесення ОСОБА_1 коштів до каси підприємства. При цьому ОСОБА_2 з 13 лютого 1998 року вже перебував у трудових відносинах із ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод".

За касовими ордерами № 60 та № 61 від 18 червня 1998 року позивачкою була сплачена зазначена в договорі купівлі-продажу № 25-30 від 18 червня 1998 року сума вартості придбаного майна, але придбаний нею малоцінний інвентар їй не був переданий.

Пославшись на те, що ТОВ "Завод "Побутрембуд" ліквідовано без правонаступників, суд дійшов висновку про те, що відповідач ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" не повинно відповідати за зобов'язаннями ТОВ "Завод "Побутрембуд", і тому відмовив у задоволенні позову до цього відповідача, хоча відповідно до п. 7 ст. 205 ЦПК України це могло бути підставою для закриття провадження у справі, а не для відмови в задоволенні позову.

При цьому суд належним чином не перевірив, хто був покупцем спірного майна: ОСОБА_1 особисто чи приватне підприємство "Фірма Фрікс" (далі - ПП "Фірма Фрікс"), директором якої була позивачка, оскільки в матеріалах справи є два договори купівлі-продажу одного й того самого майна, укладені ТОВ "Завод "Побутрембуд" як з ОСОБА_1, так із ПП "Фірма Фрікс", і не з'ясував, чи були виконані всі умови договору купівлі-продажу дачних будинків і майна, чи набула позивачка на них право власності, кому були передані спірні будинки при ліквідації ТОВ "Завод "Побутрембуд".

Позивачка наполягала на тому, що придбані нею дачні будинки залишились на попередньому місці - на території пансіонату ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", але суд належним чином не перевірив цих доводів і не з'ясував, чи правомірно в такому випадку володіє ними відповідач, ураховуючи те, що на а.с. 176 т.І є акт опису та арешту майна від 6 березня 2000 року, згідно з яким 18 дерев'яних дачних будинків в аварійному стані знаходились по вул. Морській, 31а в с. Залізний Порт.

Висновок суду про те, що позивачкою не були проведені дії, передбачені ст. ст. 35, 36 Закону України "Про підприємництво", щодо надання в установлені строки претензій до ліквідаційної комісії відповідача, не можна вважати таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки спірні питання на той час уже були предметом судового розгляду.

На зазначене не звернув уваги й апеляційний суд і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 березня 2008 року та ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.