Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання усиновлення недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та відшкодування моральної шкоди,

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до рішення Алуштинського міського суду від 19 березня 2002 року ним усиновлено дитину від першого шлюбу ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Але на даний час усиновлення суперечить інтересам дитини, оскільки він не здійснює батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, наміру створювати сімейні відносини не має. Крім того рішення суду про усиновлення ухвалено по недійсним документам та всупереч вимогам закону, тому просить визнати усиновлення недійсним.

ОСОБА_2 не погоджуючись із заявленим позовом, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після розірвання у червні 2004 року шлюбу з відповідачем, останній припинив виконувати свої батьківські обов'язки по утриманню дитини, тому просила стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки його заробітку щомісячно, починаючи з червня 2004 року. Також просила стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 500 грн. та на користь неповнолітнього ОСОБА_1 - у розмірі 1 650 грн., посилаючись на те, що у зв'язку з пред'явленням до суду позовної заяви щодо визнання усиновлення недійсним їй та дитині завдані моральні страждання.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 березня 2006 року, але не менше ніж один неоподаткований мінімум доходів громадян, і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4червня 2007 року рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано усиновлення ОСОБА_1 ОСОБА_4 недійсним. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено.

У касаційній скарзі прокурора Автономної Республіки Крим ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 14 вересня 2001 року. ОСОБА_2 від першого шлюбу мала сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, якого ОСОБА_1 відповідно до рішення Алуштинського міського суду від 19 березня 2002 року усиновив.

Як вбачається із вказаного судового рішення, позивач ОСОБА_1 бажав виникнення батьківських прав та обов'язків.

Наприкінці 2002 року відносини між позивачем та відповідачкою погіршилися і у липні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу. Але ОСОБА_1 намагався зберегти шлюб, не погоджувався на його розірвання, у зв'язку з чим суд неодноразово надавав їм строк для примирення. Лише 4 лютого 2004 року було винесено рішення про розірвання шлюбу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач дитиною ніколи не цікавився, її вихованням не займався, не підтримував її матеріально. Усиновлення носило формальний характер і по суті було фіктивним, оскільки ОСОБА_1 не проявляв бажання виконувати обов'язки, які виникають при усиновленні, дитина весь час фактично перебувала на вихованні баби та матері, а на час розгляду справи проживає і виховується іншим чоловіком. Тому у відповідності до вимог ст. 236 СК України визнав усиновлення недійсним.

Проте погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що доводи, на які посилання позивач на підтвердження позову спростовуються зібраними у справі доказами та не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, однією з підстав для визнання усиновлення недійсним позивач зазначав те, що усиновлення було ним проведено по недійсним документам. Проте ці обставини також не підтверджені доказами. Прокуратурою м. Алушти проводилася перевірка заяви ОСОБА_1 та відповідно до постанови від 23 листопада 2006 року у порушенні кримінальної справи за результатами перевірки зазначеної заяви йому було відмовлено, порушень щодо підготовки документів для усиновлення виявлено не було.

За таких підстав рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим відхилити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 червня 2007 року скасувати та залишити без змін рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2006 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.