Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської регіональної спілки споживчої кооперації про стягнення сум заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та повернення трудової книжки за касаційними скаргами Київської регіональної спілки споживчої кооперації та ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2008 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням голови правління Київської регіональної спілки споживчої кооперації від 1 грудня 2005 року її прийнято на посаду провідного бухгалтера бухгалтерії правління тимчасово - з 1 грудня 2005 року до 31 березня 2006 року. 1 березня 2006 року вона написала заяву про звільнення. Керівником підрозділу - головним бухгалтером було накладено резолюцію про відпрацювання нею 14 календарних днів. В останній робочий день Київською регіональною спілкою споживчої кооперації не було ні наказу на її звільнення, ні наказу про створення комісії з передачі матеріальних цінностей, не проведено з нею розрахунку, не повернуто їй трудової книжки. 15 березня 2005 року вона приступила до роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю "Алеком". 20 липня 2006 року їй видано депонент на розрахункові в сумі 1 210 грн., який вона підписала, а замість грошей, касиром були видані 3 корінці приходних ордерів на погашення штрафів та копії актів про стягнення штрафів і видана різниця грошей у сумі 330 грн. Позивачка просила зобов'язати Київську регіональну спілку споживчої кооперації повернути їй трудову книжку, повернути незаконно утримані із заробітної плати суми штрафів із розрахункових коштів, розшукати та вручити їй належний подарунок до свята - 8 Березня, стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодувати моральну шкоду, розмір якої оцінює в 2 тис. грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з Київської регіональної спілки споживчої кооперації на користь ОСОБА_1. суму заробітної плати, належну при звільненні, у розмірі 880 грн., 14 143 грн. 05 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Зобов'язано Київську регіональну спілку споживчої кооперації повернутиОСОБА_1. трудову книжку з внесенням до неї запису про загальний стаж роботи на підприємстві.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення вимоги про стягнення суми заробітної плати, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 14 143 грн. 05 коп. до 8 621 грн. 34 коп. та в частині моральної шкоди з 1 тис. грн. до 500 грн.

У касаційних скаргах Київська регіональна спілка споживчої кооперації просить скасувати рішення апеляційного суду в частині зміненого рішення суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові в цій частині, ОСОБА_1просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, указуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодуванні моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що в затримці розрахунку при звільнені працівника є вина відповідача, судом першої інстанції неправильно проведений розрахунок сум, який підлягає стягненню.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розглянувши справу, апеляційний суд зазначених вимог закону не врахував, у порушення ст.ст. 212- 214 ЦПК України належним чином не перевірив доводи та заперечення сторін щодо відсутності вини Київської регіональної спілки споживчої кооперації в затримці одержання працівником розрахунку при звільненні, не витребував і не дослідив наказ (розпорядження) про звільнення позивача, не з'ясував дату та підстави звільнення, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням голови правління Київської регіональної спілки споживчої кооперації від 1 грудня 2005 року № 152-к ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного бухгалтера бухгалтерії правління тимчасово - з 1 грудня 2005 року до 31 березня 2006 року. 1 березня 2006 року ОСОБА_1подала заяву про звільнення з роботи. 15 березня 2006 року її звільнено із займаної посади та виготовлена платіжна відомість на видачу заробітної плати працівникам, серед якихОСОБА_1. визначено до виплати 1 210 грн. (а.с. 68). 15 березня 2006 року ОСОБА_1на роботу в Київську регіональну спілку споживчої кооперації не з'явилась, розрахункових сум не отримала, приступила до виконання своїх посадових обов'язків в іншій організації. Належна до виплатиОСОБА_1. сума зазначалась в платіжних відомостях на видачу заробітної плати працівникам 15 березня 2006 року та за березень-травень 2006 року (а.с. 160-162). 20 липня 2006 року ОСОБА_1за видатковим касовим ордером отримала 1 210 грн., які належали їй до виплати при звільненні (а.с. 29).

Вирішуючи спір, апеляційний суд зібраним в справі доказам належної правової оцінки не дав, не послався у рішення на докази вини Київської регіональної спілки споживчої кооперації в затримці виплати всіх сум, що належалиОСОБА_1. при звільненні.

Ураховуючи те, що апеляційним судом в частині зміни рішення суду першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, колегія суддів не може визнати рішення апеляційного суду в цій частині законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації та касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2008 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, справу в цій частині передати до апеляційного суду на новий розгляд.

В іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.