Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Федотова Ольга Віталіївна, орган опіки та піклування Боярської міської ради Києво-Святошинського району, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу жилого будинку та визнання права власності на нього за касаційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2007 року,

У вересні 2005 року ОСОБА_7. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу жилого будинку та визнання права власності на нього.

Зазначав, що 23 березня 2004 року на прохання своїх родичів ОСОБА_8., ОСОБА_9. - підписав договір купівлі-продажу належного йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 та переїхав проживати до сім’ї ОСОБА_8 у квартиру АДРЕСА_2. Кошти, отримані ними від продажу будинку, були внесені подружжям ОСОБА_8 до ощадного банку та за домовленістю між ними мали використовуватися на його утримання. Проте через два тижні подружжя ОСОБА_8 стало принижувати його, погрожувати розправою та вигнали з належної їм квартири.

16 вересня 2004 року ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 продали будинок ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що, підписуючи договір купівлі-продажу, вважав що підписує договір довічного утримання, ОСОБА_7. просив визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку від 23 березня 2004 року, укладений між ним та сім’єю ОСОБА_2, та договір купівлі-продажу будинку від 16 вересня 2004 року, укладений між сім’єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Під час розгляду справи позивач доповнив і уточнив позовні вимоги і просив визнати договір купівлі-продажу будинку недійсним з тих підстав, що на час укладення договору він перебував у такому стані, що не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 16 травня 2007 року позов задоволено: визнано недійсними договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 23 березня 2004 року, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., та від 16 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5.; визнано за ОСОБА_7 право власності на будинок АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2007 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6. в інтересах ОСОБА_7. просить рішення апеляційного скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та стосуватися, зокрема, питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Апеляційний суд усупереч вимогам ст. ст. 213, 214, 303, 309, 316 ЦПК України не забезпечив з’ясування наведених доводів апеляційної скарги та, обмежившись лише формальним посиланням на недоведеність позовних вимог, ухвалив рішення про відмову в позові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" для визначення наявності такого стану на момент укладання правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 262 від 15 березня 2006 року на період укладання договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 березня 2004 року ОСОБА_7. за своїм психічним станом не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Даний висновок експертизи підтвердив у судовому засіданні член даної судово-психіатричної комісії Ктітарев О.М.

Згідно із чч. 6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.

Оцінивши висновки, зроблені експертом, суд може покласти їх в основу свого рішення, в іншому випадку суд повинен мотивувати у своєму рішенні, чому саме він не погоджується із висновком експерта.

Проте, не погоджуючись із висновком експерта, апеляційний суд послався лише на ту обставину, що експертиза проведена через 2 роки після продажу квартири.

Апеляційний суд узагалі не перевірив доводів позивача щодо неусвідомлення ним значення своїх дій під час укладення оскаржуваного договору; не дослідив та не оцінив наданих сторонами доказів; не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували висновки суду першої інстанції; не навів ніяких мотивів незгоди із висновком експерта; узагалі не вмотивував і не обґрунтував свого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.