Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Комісії для розгляду питань, пов'язаних зі встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суду із позовом до Комісії для розгляду питань, пов'язаних зі встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (далі - Комісія) в якому просив, визнати протиправними дії Комісії у видачі позивачу посвідчення серії "Г" та зобов'язати відповідача видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії "А".

Позов мотивував тим, що відповідачем безпідставно встановлено позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії "Г", замість серії "А", оскільки він безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме, не менше 14 календарних днів у 1986 році працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки у с. Демидів, яке відповідно до додатку № 1 Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 (106-91-п) (далі - Перелік № 106), є населеним пунктом, віднесеним до зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором. При цьому, законодавством не передбачено, що пункти обробки повинні знаходитись саме у зоні відчуження, оскільки їх перелік визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправними дії Комісії у видачі ОСОБА_4 посвідчення серії "Г" та зобов'язано відповідача видати позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії "А".

У касаційній скарзі Департамент соціальної політики Київської міської державної адміністрації, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Зазначає, що позивач не працював у зоні відчуження, оскільки в додатку № 1 Переліку № 106 (106-91-п) с. Демидів не зазначено, натомість був направлений на цілодобове чергування по дезактивації транспорту на пункті спеціального оброблення, що знаходиться в с. Демидів, тобто в зоні радіоекологічного контролю, тому підстави для видачі йому посвідчення серії А відсутні, а дії відповідача щодо видачі ОСОБА_4 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії "Г" є правомірними.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 21 грудня 2015 року звернувся до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою щодо направлення документів на розгляд Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачі відповідного посвідчення 2 категорії серії "А".

До заяви позивач додав такі документи: наказ заводу "Ленінська кузня" від 24 липня 1986 року № 453 "Про направлення ОСОБА_4 для несення цілодобового чергування по дезактивації транспорту на пункті спеціального оброблення в с. Демидів"; довідку заводу "Ленінська кузня" від 14 грудня 2015 року № 815/252, згідно з якою ОСОБА_4 безпосередньо був зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПСС "Совет Министров СССР и ВЦСПС от 29 декабря 1987 года № 1497-378 и постановлением Совета Министров СССР и ВЦСПС от 05 июня 1986 года № 665-195", які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 та його заробітна плата з 01 серпня 1986 року по 15 серпня 1986 року становила 286 руб 56 коп.

19 січня 2016 року на засіданні Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі поданих документів було вирішено встановити ОСОБА_4 статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії "Г" та видати посвідчення відповідної категорії.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_4 дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак він не працював у зоні відчуження, а був направлений на цілодобове чергування по дезактивації транспорту на пункті спеціального оброблення, що знаходиться в с. Демидів, тобто в зоні радіоекологічного контролю, а відтак підстави для видачі йому посвідчення серії "А" відсутні.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством не передбачено обов'язкове знаходження діючих пунктів санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництва саме у зоні відчуження, оскільки перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України, а позивач працював у пункті спеціального оброблення с. Демидів з 01 серпня 1986 року до 15 серпня 1986 року, тобто не менше 14 календарних днів, і цей пункт є у Переліку № 106 (106-91-п) .

Основним нормативно-правовим актом, що визначає статус учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (796-12) (далі - Закон № 796-XII (796-12) ).

Згідно із статтею 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Пунктом 2 статті 14 Закону № 796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: - з моменту аварії до 01 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; - у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; - евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); - особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали, зокрема, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Згідно із частиною 2 статті 14 Закону № 796-XII крім встановлених цією статтею категорій осіб, право на пільги та компенсації, передбачені цим Законом, мають особи, які працювали з моменту аварії до 01 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 № 51 (51-97-п) затверджено "Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 51).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 51 (51-97-п) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення До пунктів дезактивації техніки і санітарної обробки населення належать пункти у межах сіл Діброви Поліського, Дитяток і Старих Соколів Іванківського районів, на аеродромах Чернігівського вищого військового училища льотчиків у місті Чернігові і селі Малійках Чернігівського району Чернігівської області та пункт дезактивації залізничного транспорту на станції Вільча Поліського району.

У переліку міст та селищ, що відносяться до зони відчуження, с. Демидів не значиться, проте відповідно до додатку № 1 Переліку № 106 (106-91-п) , с. Демидів є населеним пунктом, віднесеним до зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором.

Отже, враховуючи вимоги статтей 10, 14 Закону № 796-XII, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються, зокрема, громадяни, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

При цьому, Законом не передбачено, що вказані пункти обробки повинні знаходитись саме у зоні відчуження, оскільки робота в зоні відчуження протягом певних періодів 1986 року (з 26 квітня до 01 липня - незалежно від кількості робочих днів, з 01 липня по 31 грудня - не менше 05 календарних днів) є самостійною підставою для встановлення категорій учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За таких обставин, коли ОСОБА_4 з 01 серпня 1986 року до 15 серпня 1986 року, тобто не менше 14 календарних днів, працював у пункті спеціального оброблення с. Демидів, який згідно з Переліком № 106 (106-91-п) віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором, а обов'язкове знаходження діючих пунктів санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництва саме у зоні відчуження законодавством не передбачено, то суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, дійшов правильного висновку, що відповідач безпідставно видав позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії "Г", замість серії "А" та обґрунтовано задовольнив його позовні вимоги.

До того ж, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1, вже було видано позивачу Дніпровським районним виконавчим комітетом м. Києва 23 січня 1991 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.