Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, про усунення перешкод у реалізації права власності, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення дій, які порушують право власності, шляхом визнання будівельних робіт незаконними та зобов'язання знести самочинно побудовану будівлю за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона на підставі договорів купілі-продажу від 31 січня 2003 року та 7 лютого 2003 року є власником будинку та земельної ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1. Власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2., яка без належної проектної документації веде незаконні будівельні роботи зі спорудження чотириповерхового будинку. Проведенням незаконних будівельних робіт ОСОБА_2. порушуються її законні права та інтереси як землекористувача сусідньої земельної ділянки. У результаті проведення незаконних будівельних робіт земельна ділянка ОСОБА_1. цілодобово затінена від сонячного проміння, будівництво визвало сильні вібрації та постійний шум, підвищується навантаження на її земельну ділянку, оскільки земельні ділянки відносяться до зсувних та зсувонебезпечних територій, її будинок почав руйнуватись, і має тріщини. ОСОБА_1. просила визнати незаконними дії ОСОБА_2. з проведення будівельних робіт із будівництва будинку АДРЕСА_2, а будівлю - самочинним будівництвом та зобов’язати ОСОБА_2. знести цей будинок.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2009 року, позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2. усунути перешкоди в реалізації права власності ОСОБА_1. шляхом знесення самовільного будівництва – будівлі за АДРЕСА_3.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2009 року виправлено описку в резолютивній частині рішення від 13 квітня 2009 року, правильним вважати: "...будівлі за адресою: АДРЕСА_2"

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1. є власником земельної ділянки АДРЕСА_1. Власником суміжної ділянки № 67 є ОСОБА_2., яка на ній збудувала чотириповерховий будинок без відповідного дозволу й проекту, а тому зобов’язав ОСОБА_2. знести самочинну будівлю.

З такими висновками суддів погодитися не можна.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_2. є власником (землекористувачем) земельної ділянки АДРЕСА_2, чи їй належить спірний чотириповерховий будинок.

Рішенням Київської міської ради від 23 грудня 2003 року (т. 1 а.с. 93-95) затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_3. для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2, передано їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га за рахунок земель міської забудови. Ромашкіною Р.М. замовлявся та виготовлений проект будівництва житлового будинку АДРЕСА_2, історико-містобудівне обґрунтування, технічні умови на проектування житлового будинку, на її ім’я видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 30 січня 2008 року, відносно неї уповноваженими органами виносились приписи за виявлені порушення під час будівництва будинку (т.1 а.с. 37-92, 103-105).

Вирішуючи спір, суди в порушення вимог ст. ст. 33, 212- 215 ЦПК України не з’ясували належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, чи є між ними причинний зв’язок; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не з’ясували, кому належить земельна ділянка АДРЕСА_2, хто є забудовником на цій ділянці, і не залучили до участі у справі цю особу, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин колегія суддів не може визнати законними та обґрунтованими ухвалені у справі судові рішення, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.