Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовами прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" ( далі – ЗАТ "КБ "ПриватБанк") про стягнення заборгованості із заробітної плати за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2008 року,

У квітні 2008 року прокурор Міжгірського району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернувся до суду з позовами до ЗАТ "КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості із заробітної плати, які ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2008 року об’єднано в одне провадження. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення прокуратурою Міжгірського району Закарпатської області перевірки щодо додержання вимог трудового законодавства при виплаті заробітної плати підприємствами та установами району виявлено порушення вимог чинного законодавства України. У порушення вимог ст. ст. 94, 116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) та ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" відповідач не виплачував особам, в інтересах яких заявлено позов до суду, доплату за роботу в гірській місцевості.

Прокурор просив стягнути на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати в розмірі 3 440 грн., на користь ОСОБА_4 – 8 037 грн., на користь ОСОБА_5 – 4 218 грн., на користь ОСОБА_6 – 10 268 грн., на користь ОСОБА_7 – 7 201 грн.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2008 року позови задоволено частково: стягнуто із ЗАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 6 823 грн. 54 коп. без урахування обов’язкових платежів; на користь ОСОБА_7 6 970 грн. 83 коп. без урахування обов’язкових платежів; на користь ОСОБА_6 1 789 грн. 47 коп. без урахування обов’язкових платежів; на користь ОСОБА_5 281 грн. 42 коп. без урахування обов’язкових платежів; на користь ОСОБА_3 531 грн. 40 коп. без урахування обов’язкових платежів.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2008 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

У касаційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦКП України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що право на підвищення посадового окладу на 25 відсотків у зв’язку з роботою в населеному пункті, якому надано статус гірського, виникло в кожного з позивачів із моменту набуття такого статусу й до їх звільнення, і погодився з обчисленням прокурором суми стягнення від суми нарахованої заробітної плати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позовах, апеляційний суд керувався тим, що, отримавши посвідчення про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, позивачі належним чином не повідомили відповідача про набуття ними зазначеного статусу та не надали йому посвідчення, установленого зразка, а тому не скористалися наданим правом на вказані виплати.

Однак погодитися з такими висновками суду не можна.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України "Про статус гірських населених пунктів" у разі, коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус гірських населених пунктів" та пп. 2, 4 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року № 345 (345-96-п) , громадянам, яким надано статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території гірського населеного пункту, видається посвідчення встановленого зразка.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" (648-95-п) установлено в установах, організаціях, розташованих на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, підвищення посадових окладів працівників на 25 відсотків.

Чинне законодавство пов’язує право особи, яка працює в установах, організаціях, розташованих на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, на підвищення посадового окладу на 25 відсотків із набуттям відповідного статусу, а не з повідомленням установи, організації про набуття такого статусу.

На порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд належним чином не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, не дав належної правової оцінки зібраним доказам.

Суд залишив поза увагою, що наведені норми передбачають право працівника на підвищення посадового окладу, та не з’ясував, чи є заявлений спосіб захисту – стягнення заборгованості із заробітної плати без вимоги про встановлення підвищеного окладу належним і таким, що відповідає праву позивачів.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що надані відповідачем довідки містять відомості не про посадові оклади ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а про заробітну плату та доходи (а.с. 185-190).

Відповідно до ст. 45 ЦПК України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор має право звернутися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, встановлених законом. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та розглядаючи її, суд першої інстанції на вказані положення закону уваги не звернув і не зважив на те, що прокурор не обґрунтував підстав його звернення до суду та відповідно не з’ясував наявність у прокурора права на звернення до суду в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Крім того, з вступної, описової, мотивувальної частини рішення суду випливає, що суд визначив у справі статус ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 як третіх осіб та відповідно стягнув кошти з відповідача на їхню користь як третіх осіб, а не як позивачів.

Указані порушення суду першої інстанції апеляційний суд залишив поза увагою.

З урахуванням викладеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.