Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Іваненко Я.Л.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року

у справі № 817/564/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Національної поліції в Рівненській області, Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону № 3

про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону № 3 оформлене протоколом ОП № 15.00004395.0020728 від 02.03.2016 року про визнання ОСОБА_1 таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону № 4 оформлене протоколом ОП № 15.00003807.0020728 від 25.02.2016 року про визнання ОСОБА_1 таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Національної поліції в Рівненській області № 34 о/с від 10.03.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника чергового роти дорожньо-патрульної служби, підпорядкованої ГУ Національної поліції в Рівненській області;

- зобов'язати ГУ Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону № 3 оформлене протоколом ОП № 15.00004395.0020728 від 02.03.2016 про визнання ОСОБА_1 таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії № 4 ГУ Національної поліції в Рівненській області оформлене протоколом ОП № 15.00003807.0020728 від 25.02.2016 про визнання ОСОБА_1 таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Національної поліції в Рівненській області від 10.03.2016 № 34 о/с відповідно до ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" в частині звільнення зі служби в поліції у запас Збройних сил (із поставкою на військовий облік) за п.5 (через службову невідповідність) старшого сержанта поліції ОСОБА_1, з посади помічника чергового роти дорожньо-партульної служби, підпорядкованої ГУ Національної поліції в Рівненській області. Поновлено позивача на посаді помічника чергового роти дорожньо-партульної служби, підпорядкованої ГУ Національної поліції в Рівненській області. Стягнуто з ГУ Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 19604,00 грн.

У касаційній скарзі, ГУ Національної поліції в Рівненській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що із 2003 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом ГУ Національної поліції в Рівненській області від 10 березня 2016 року № 34 о/с звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугував атестаційний лист позивача та рішення (висновок) атестаційної комісії № 3 від 02 березня 2016 року.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Крім того, згідно пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Тобто, зазначений пункт Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Тоді як, відповідно до приписів частини першої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Перелік підстав для атестування визначено у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", так, атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Кожна з зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі особистої заяви позивача, наказом Національної поліції України в Рівненській області від 07 листопада 2015 року без проведення конкурсу призначено позивача на посаду помічника чергового роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Рівненській області, отже позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Крім того, судами досліджено, що зі змісту наказу ГУ Національної поліції в Рівненській області від 26.01.2016 року "Про організацію проведення атестування особового складу головного управління національної поліції в Рівненській області" вбачається, що він не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", тоді як в ньому вказано лише про мету проведення атестування.

Водночас, атестування позивача проведено у порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає положенням частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Також, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено протиправність рішення (висновку) атестаційної комісії, так як воно проведено всупереч Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465 (z1445-15) .

Наведене підтверджується відсутністю мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, в протоколі відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку він займає.

Враховуючи, що мета атестування, визначена у частині першій статті 57 Закону № 580-VIII, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII, тобто, цей Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною другою статті 57 цього Закону, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки правові підстави для проведення атестації позивача були відсутні.

Частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність жодних доводів на підтвердження обґрунтованості та правомірності рішення (висновку) атестаційної комісії, як і не надано обґрунтованих доводів щодо неможливості прийняття відносно позивача іншого, ніж передбаченого підпунктом 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 (z1445-15) , висновку, зокрема, займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Також колегія суддів вбачає, що результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування, і відповідно, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Крім того, відповідно до правового висновку Вищого адміністративного суду України, атестований має право вимагати в суді скасування рішення (висновку) атестаційної комісії з метою захисту своїх процедурних прав, у результаті порушення яких і було прийняте оскаржене рішення (висновок) за умови, якщо ця вимога заявлена разом із вимогою про скасування адміністративного акта, який завершує відповідну атестаційну процедуру.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність рішення (висновку) атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оскільки останнє прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а також за відсутності повного, всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів.

Отже, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Національної поліції в Рівненській області № 34 о/с від 10.03.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" підлягають задоволенню.

Також, судами попередніх інстанцій правильно вирішено питання щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь позивача середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу з 10.03.2016 року у розмірі 19604,00 грн. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику).

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Рівненській області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .