6-8886св09 Про поділ майна подружжя та визнання права власності на частину квартири - 20.01.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнання права власності на частину квартири за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Донецької області від 16 березня 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з жовтня 1998 року до грудня 2007 року знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і в цей період, а саме 1 лютого 2002 року, за договором купівлі-продажу ними булапридбана квартира АДРЕСА_1 та зареєстрована на ім’я відповідача. Оскільки майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільним майном подружжя, просила поділити майно подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13 жовтня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено. Поділено спільне майно подружжя; за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, по 1/2 частині за кожним. Додатковим рішенням цього ж суду від 9 січня 2009 року розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира придбана ОСОБА_4 хоча й за час шлюбу, але за особисті кошти.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Судом установлено, що на праві приватної власності ОСОБА_4 належала частина АДРЕСА_2, яка була ним відчужена 7 листопада 2001 року (а.с.39), і в той же день ним внесені кошти на власний рахунок у банківській установі в розмірі 9 тис. доларів США (а.с.33).

Спірна АДРЕСА_1 куплена ОСОБА_4 1 лютого 2002 року (а.с. 40), угода про завдаток між ним та продавцем квартири - ОСОБА_6 свідчить про те, що її продаж обумовлено за суму, еквівалентну 7 800 доларів США (а.с. 78). Виписка з того самого карткового банківського рахунку підтверджує зняття ним коштів у сумі 7 800 доларів США саме в день купівлі спірної квартири, а також відсутність інших внесків із часу продажу квартири та до купівлі нової.

З огляду на зазначене суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_4, що відповідає вимогам ст. 24 КпШС України.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права та розгляд справи за відсутності позивачки, не повідомленої про дату судового засідання, є безпідставними, оскільки на а.с. 111 є розписка про отримання нею судової повістки; крім того, у судовому засіданні апеляційного суду брала участь її представник – ОСОБА_5, яка не заявляла клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України