У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
15 січня 2010 року
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Пшонки М.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Бердянської міської ради, треті особи: Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації, ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням, визнання членом сім’ї наймача жилого приміщення, зобов’язання до укладення договору найму; за позовом ОСОБА_1 до виконкому Бердянської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа – державне комунальне підприємство Бердянської міської ради "Житлосервіс – 3" (далі – ДКП "Житлосервіс-3") про визнання ордеру недійсним, визнання рішення Бердянського виконкому частково недійсним та виселення; за позовом ОСОБА_2 до виконкому Бердянської міської ради, ДКП "Житлосервіс – 3", Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації, про зобов’язання до внесення змін до ордеру на жилу квартиру, визнання права користування квартирою; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ДКП "Житлосервіс – 3", треті особи: Бердянська міська рада, виконком Бердянської міської ради, комунальне підприємство "Житлосервіс – 2А", Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації, про визнання особи такою, що не проживала разом з наймачем як член сім’ї та не має права користування житлом, визнання членом іншої сім’ї; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що не проживала з наймачем як член сім’ї, визнання членом іншої сім’ї, відсутність права користування житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 листопада 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2004 року ДКП "Житлосервіс-3" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення тимчасового жильця з квартири АДРЕСА_1 зазначивши, що в згаданій квартирі, яка є власністю територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, проживала ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 як тимчасовий жилець по вказаній адресі проживала ОСОБА_1, яку просив виселити.
ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати її членом сім'ї наймача спірного житлового приміщення ОСОБА_4 оскільки вона є її онукою та спільно проживала з нею; просила зобов'язати ДКП "Житлосервіс-3" зареєструвати її місце проживання по вказаній адресі та укласти з нею договір найму житла.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 6 травня 2004 року ОСОБА_1 визнано членом сім'ї наймача зазначеної квартири, зобов'язано ДКП "Житлосервіс-3" укласти договір найму з нею, в позові ДКП "Житлосервіс-3" про виселення ОСОБА_1 відмовлено, але вказане рішення за заявою Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області в порядку представництва інтересів держави в особі ДКП "Житло сервіс-3" скасовано ухвалою суду від 12 липня 2007 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою цього ж суду від 24 грудня 2008 року прийнята відмова представника ДКП "Житлосервіс-3" від позову до ОСОБА_1 про виселення тимчасового жильця та закрито провадження в справі в цієї частині.
У липні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до виконкому Бердянської міської ради, ОСОБА_2., ОСОБА_3 третя особа – ДКП "Житлосервіс-3", в якому просила визнати ордер на квартиру АДРЕСА_1 недійсним, визнати рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 356 від 15 червня 2004 року в частині видачі ордеру ОСОБА_2 недійсним, виселити її з членами сім'ї з вказаної квартири, посилаючись на те, що рішенням суду від 6 травня 2004 року вона була визнана членом сім'ї наймача та проживала у спірній квартирі. На порушення житлового законодавства виконавчим комітетом Бердянської міської ради було видано ордер на ім'я ОСОБА_2. на вселення до спірної квартири, яка не була вільною.
У жовтні 2005 року ОСОБА_2. звернулася до суду із позовом про зобов'язання виконавчого комітету Бердянської міської ради внести зміни до ордеру на квартиру, визнати незаконним рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 500 від 9 вересня 2004 року про внесення змін до рішення від 15 червня 2004 року № 356 в частині виключення ОСОБА_2. з числа осіб, яким надано жилу площу, визнати за нею право користування спірною квартирою.
У червні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання її такою, що не проживала з наймачем як член сім’ї, визнання її членом іншої сім’ї, відсутність права користування спірним житловим приміщенням, оскільки ОСОБА_1 не є рідною онукою ОСОБА_4., ніколи з нею разом не проживала.
У серпні 2007 року ОСОБА_2. звернулася до суду з аналогічних підстав, викладеними у позові ОСОБА_3
У грудні 2008 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила визнати за нею право користування спірним житловим приміщенням, визнати її членом сім’ї ОСОБА_4., зобов’язати ДКП "Житлосервіс-3" укласти з нею договір найму відповідно до ст. 64, 106 ЖК України.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 5 травня 2009 року у позові ОСОБА_1 про визнання за нею право користування спірним житловим приміщенням, визнання її членом сім’ї ОСОБА_4., зобов’язання ДКП "Житлосервіс-3" укласти з нею договір найму, визнання ордера, виданого на ім’я ОСОБА_2., недійсним, визнання рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради частково недійсним, виселення відмовлено. У позові ОСОБА_3, ОСОБА_2. про визнання ОСОБА_1 такою, що не проживала з наймачем як член сім’ї, визнання її членом іншої сім’ї, відсутність її права користування спірним житловим приміщенням відмовлено. Позов ОСОБА_2. про зобов'язання виконавчого комітету Бердянської міської ради внести зміни до ордеру на спірну квартиру, визнання права користування квартирою задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1 у решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 серпня 2009 року рішення міськрайонного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано її членом сім’ї ОСОБА_4., визнано за нею право користування жилим приміщення у квартирі АДРЕСА_1, зобов’язано КП "Житлосервіс-2А" укласти з ОСОБА_1 договір найму на зазначену житлову площу, визнати рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 15 червня 2004 року №356 в частині видачі ордера на вселення ОСОБА_2. незаконним, визнано ордер на жиле приміщення у квартирі АДРЕСА_1 виданого на ім’я ОСОБА_2., недійсним, виселено ОСОБА_2 ОСОБА_3 зі спірної квартири. У задоволенні позову ОСОБА_2., ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що не проживала з наймачем як член сім’ї, визнання її членом іншої сім’ї, відсутність її права користування спірним житловим приміщенням відмовлено.
Додатковим рішенням апеляційного суду Запорізької області від 3 листопада 2009 року стягнуто з ОСОБА_2., ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 17 грн., витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 30 грн., всього 47 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_2. ставить питання про скасування додаткового рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що додаткове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а додаткове рішенням апеляційного суду Запорізької області від 3 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Костенко А.В. Прокопчук Ю.В.