Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" ( далі – ВАТ "Луцьке РТП") про визнання недійсним договору оренди землі,

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ВАТ "Луцьке РТП" про визнання недійсним, укладеного між ними 6 вересня 2004 року договору оренди земельної ділянки площею 2,39 га, посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам закону, оскільки не пройшов державної реєстрації та в ньому відсутні істотні умови договору оренди землі.

рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26 листопада 2008 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_6 строк для звернення до суду та визнано недійсним договір оренди землі від 6 вересня 2004 року, укладений між нею та ВАТ "Луцьке РТП". Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ВАТ "Луцьке РТП" ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального й процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки не містить установлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі, тобто суперечить акту законодавства; до того ж не відбулася його державна реєстрація в установленому законом порядку, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, зі сторони ВАТ "Луцьке РТП" договір підписано не уповноваженою на це особою.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України) та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.

Судом установлено, що державна реєстрація підписаного сторонами 6 вересня 2004 року договору оренди земельної ділянки не відбулася.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону.

Зокрема, Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (2073-98-п) , а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (134/2003) , який у силу ст. 106 Конституції України є обов’язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов’язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Договір оренди землі між сторонами в державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" не зареєстрований, що ними не оспорюється.

Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не є укладеним.

У той же час згідно зі змістом ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений договір. У разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212- 1215 ЦК України).

Суд на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про визнання договору недійсним через порушення норм матеріального права, що згідно до вимог ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України, ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі", п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити.

рішення Луцького міськрайонного суду від 27 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 26 листопада 2008 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.