Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, комунального підприємства "Житловик" (далі – КП "Житловик"), третя особа – ОСОБА_4, про визнання права користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення, визнання недійсними розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 3 червня 2008 року №848 та ордера на право зайняття службових квартир за касаційними скаргами ОСОБА_4, КП "Житловик" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2009 року,

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наймачем квартири АДРЕСА_1 був її батько – ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті за КП "Житловик" було закріплено спірну квартиру як службову і надано ордер на право зайняття службових квартир на ім’я ОСОБА_4, хоча позивачка проживала разом із батьком однією сім’єю, доглядала за ним, користувалася квартирою й брала участь у витратах на її утримання. Тому ОСОБА_3 просила визнати за нею право користування спірною квартирою, зобов’язати КП "Житловик" укласти з нею договір найму житлового приміщення, визнати недійсними розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 3 червня 2008 року №848 про включення квартир до числа службових та ордера на право зайняття службових квартир на ім’я ОСОБА_4

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2009 року, позов задоволено.

У касаційних скаргах ОСОБА_4, КП "Житловик" ставлять питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодилася й колегія суддів апеляційного суду, виходив із того, що ОСОБА_3 проживала в спірній квартирі разом із наймачем квартири – її батьком –ОСОБА_5 однією сім’єю, вели спільне господарство, мали єдиний бюджет.

Згідно зі ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Судом установлено, що позивачка є донькою ОСОБА_5, який був наймачем квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 листопада 2007 року (а. с. 15).

У спірній квартирі ОСОБА_3 не зареєстрована. Місцем її реєстрації є АДРЕСА_2 у місті Києві.

За таких обставин суду слід було з’ясувати, чи дотриманий установлений порядок при її вселенні, зокрема: чи було це жиле приміщення постійним місцем її проживання, чи не обумовлювалося угодою між нею та наймачем цього жилого приміщення певний порядок користування ним, чи не зберігає вона за собою право користування іншим жилим приміщенням або постійне місце проживання за місцем своєї реєстрації, оскільки це має правове значення для вирішення спору. Без з’ясування цього питання ухвалення рішення у справі було передчасним.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення й передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції, не було усунене апеляційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_4, комунального підприємства "Житловик" задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.