Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_9, яка залишила заповіт на сина – ОСОБА_8, посвідчений 12 травня 1999 року в. о. секретаря виконавчого комітету Приборжавської сільської ради Закарпатської області та зареєстрований у реєстрі за № 10. Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок із надвірними спорудами, який належав їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 4 квітня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Приборжавської сільської ради Закарпатської області від 31 березня 2008 року. Батько ОСОБА_6, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на ґрунті особистих відносин спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці. ОСОБА_8 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1224 ЦК України усунений від права на спадкування.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно – житловий будинок із надвірними АДРЕСА_1 - після смерті ОСОБА_9, яка померла 28 березня 2002 року.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_8 17 грудня 2008 року подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2009 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2008 року, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_8 відповідно до ст. 1224 ЦК України усунений від права на спадкування й оспорюваним рішенням суду його права не порушені.

Проте погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_8 посилався на те, що він є спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_9, проте суд розглянув справу за його відсутності, не залучивши його до участі у справі.

Посилання апеляційного суду на ст. 1224 ЦК України є передчасним, оскільки відповідно до ч. 1 цієї норми не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Поза увагою суду залишилася постанова Іршавського районного суду Закарпатської області від 1 липня 2002 року, відповідно до якої ОСОБА_7 у момент скоєння злочину не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, у зв’язку із чим його направлено на примусове лікування в психіатричну лікарню із суворим наглядом м. Дніпропетровська (а. с. 41-42).

Крім того, відповідно до пп. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, ЦК України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Суд належним чином не з’ясував, чи застосовуються до даних правовідносин правила ст. 1224 ЦК України.

Згідно із ч. 3 ст. 294 ЦПК України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Проте ухвала суду апеляційної інстанції не містить будь-яких висновків щодо поданої апеляційної скарги.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 10 лютого 2009 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_8 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2008 року відповідно до вимог закону.

Ухвала оскарженню не підлягає.