Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа – Четверта Миколаївська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Четверта Миколаївська державна нотаріальна контора, Яснополянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області, про визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 7 квітня 2009 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, в якому просила визнати дійсним заповіт ОСОБА_3 від 26 вересня 2005 року, визнати за нею право власності на земельну ділянку, розташовану на території Яснополянської сільської ради площею 0,25 га, та на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за вказаним заповітом.

У липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним шлюб, укладений його батьком із ОСОБА_1, та заповіт ОСОБА_3 від 26 вересня 2005 року.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2009 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_2. задоволено частково. Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 і посвідчений 26 вересня 2005 року секретарем Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області за реєстровим № 22. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та присадибну ділянку площею 0,25 га, розташовану на території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, цільовим призначенням якої є обслуговування вказаного вище житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 4824286010:05:001:0073. У решті позовних вимог ОСОБА_2. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 7 квітня 2009 року рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2009 року скасовано, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2. задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розташовану на території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області площею 0,25 га, та на будинок АДРЕСА_1 по

? частині за кожним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

У іншій частині рішення залишено без змін.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Миколаївської області від

7 квітня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залити в силі рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 7 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.