Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Херсонська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на квартиру. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 8 жовтня 2003 року між її покійним чоловіком ОСОБА_3. та ОСОБА_2 був укладений договір дарування кв. АДРЕСА_1, посвідчений Першою Херсонською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-2383. Ні вона, ні її чоловік не мали наміру дарувати квартируОСОБА_2, до укладання договору і після цього, мали на меті отримувати від останньої догляд та необхідну допомогу, проте такої не дочекалися. Вважає, що спірна квартира має належатиОСОБА_1., оскільки 1/2 її частина належить останній як частина спільної сумісної власності подружжя, а ще 1/2 частина, як така, що була фактично успадкована нею після смерті її чоловіка.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 8 квітня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 8 жовтня 2003 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1. право власності на вказану квартиру.

У касаційній скарзіОСОБА_2 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив, що 8 жовтня 2003 року першою Херсонською державною нотаріальною конторою було посвідчено два правочини: перший - про надання згоди ОСОБА_1. ОСОБА_3на дарування квартири кв. АДРЕСА_1ОСОБА_2 та другий - договір дарування вказаної квартири ОСОБА_3.ОСОБА_2

Суд виходив з того, що станом на 8 жовтня 2003 року ОСОБА_3. та ОСОБА_1. усвідомлювали, який саме договір укладається та його правові наслідки, їх волевиявлення було направлено саме на укладення договору дарування. Більш того, судом не набуто доказів того, що підписуючи договір дарування ОСОБА_3. діяв внаслідок помилки.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. та ОСОБА_3. перебували у шлюбі, за час якого вони набули право спільної сумісної власності на квартируАДРЕСА_1

8 жовтня 2003 року ОСОБА_1. подала до Першої Херсонської державної нотаріальної контори заяву про згоду на укладання її чоловіком договору відчуження вказаної квартири. Того ж дня ОСОБА_3. уклав з ОСОБА_2 договір дарування вказаної квартириІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_3. помер. У 2006 роціОСОБА_2 переоформила на своє ім'я договори про отримання та оплату комунальних послуг.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вказана обставина мала істотне значення для вирішення спору та свідчила про помилкуОСОБА_3 стосовно природи підписаного ним договору, що є підставою для визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1., як єдиним спадкоємцем померлогоОСОБА_3

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 56 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час укладення договору дарування, угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Висновки суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 є законними і обґрунтованими, оскільки як убачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_3., який за письмовою та нотаріально посвідченою згодою своє дружини ОСОБА_1 подарував вказану квартируОСОБА_2, помер 23 лютого 2004 року. Жодних доказів того, що ОСОБА_3. підписуючи договір дарування діяв внаслідок помилки позивачем надано не було.

Після укладення договору дарування, ОСОБА_3., до його смерті 23 лютого 2004 року, та ОСОБА_1. залишалися мешкати в спірній квартирі, добросусідські відносини продовжувалися.ОСОБА_1. було відомо, щоОСОБА_2 хворіє на цукровий діабет тобто не має можливості брати на себе зобов'язання щодо довічного утримання, оскільки фізично не могла доглядати подружжя.

Більш того, позивач ОСОБА_1. взагалі не була стороною за договором дарування, тому її посилання на ст. 56 ЦК України в редакції 1963 року як на підставу визнання вказаного договору недійсним внаслідок помилки сторони при укладенні договору, є таким що не відповідає вимогам законодавства.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2008 року скасувати, а рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 8 квітня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.