Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про виплату компенсації за використання винаходу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи про те, що 10 травня 1988 року ним було розроблено "Спосіб монтажу механізованого кріплення очисних комплексів", на яке Державним комітетом по винаходам і відкриттям при Державному комітеті СРСР по науці і техніці видано авторське свідоцтво, а в подальшому це свідоцтво було замінено на патент на винахід на його ім'я й на підставі цього патенту 14 травня 1993 року Державним патентним відомством України йому було видано патент України на винахід за № 987, дія якого поширюється на всю територію України. Вважає, що відповідач з 2003 року використовує його винахід на шахті "Благодатна" при проведенні 105 та 411 розрізних печей, на шахті ім. Сташкова при проведенні 1017 розрізної печі, на шахті "Західно-Донбаська" при проведенні 929 та 857 розрізних печей, на шахті "Ювілейна" при проведенні 0559 та 125 розрізних печей, що підтверджено експертними висновками за фактом порушення прав власника патенту України № 987 Дніпропетровського державного центру науково-технічної і економічної інформації від 16 квітня 2007 року. Оскільки відповідач не бажає укласти договір про використання винаходу, позивач, посилаючись на вимоги п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року в розмірі 440 грн. на місяць, просив стягнути з відповідача компенсацію за використання об'єкта інтелектуальної власності "Спосіб монтажу механізованого кріплення очисних комплексів" за патентом України № 987 у розмірі 22 млн. грн. та зобов'язати відповідача припинити використання вказаного об'єкта інтелектуальної власності.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності заявлених ним вимог.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Предметом спору є стягнення компенсації за використання винаходу "Спосіб монтажу механізованого кріплення очисних комплексів", захищеного патентом № 987, виданим позивачу Державним патентним відомством України 14 березня 1993 року на заміну авторського свідоцтва СРСР № 1567799 від 1 лютого 1990 року, зокрема, на шахтах відповідача:"Благодатна", ім. М.І. Сташкова, "Західно-Донбаська", "Ювілейна".

Відповідно до ч. 5 ст. 6, ч. 2 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної модної). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

У матеріалах справи є висновки експертиз, які проводились не за призначенням суду.

Так, за експертним висновком Дніпропетровського державного центру науково-технічної і економічної інформації від 16 квітня 2007 року в господарській діяльності шахти ім. М.І. Сташкова ВАТ "Павлоградвугілля" використовуються всі ознаки незалежного пункту формули вказаного винаходу (а.с. 63-72 т. 1).

Водночас за висновком Державного підприємства "Донецький науково-дослідний вугільний інститут" (дослідження проводилось на підставі листа ВАТ "Павлоградвугілля" від 12 жовтня 2007 року) винахід за патентом України № 987 на шахтах відповідача: "Благодатна", "Ювілейна", "Західно-Донбаська", ім. М.І. Сташкова - у господарській діяльності за всіма ознаками незалежного пункту формули винаходу не використовувались (а.с. 106-119 т.1).

Суд, вирішуючи спір, поклав в основу рішення висновок Державного підприємства "Донецький науково-дослідний вугільний інститут" і виходив із того, що відповідач, запроваджуючи технологію проведення розрізної печі з одночасним монтажем механізованого комплексу, не використовував такі ознаки винаходу: "монтажную камеру каждый раз проходят на величину, равную ширине секций крепи", "используют в качестве крепи монтажной камеры временную забойную крепь", "разворачивают и подсоединяют к гидросистеме под защитой временной забойной крепи".

Позивач, не погоджуючись із цим, посилався на те, що судом неправильно була визначена сутність спірних ознак винаходу, не враховано, зокрема, положення п. 7.1.3 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року, зареєстрованих Міністерством юстиції України 27 лютого 2001 року за № 173/5364 (z0173-01) , про те, що формула винаходу визнається такою, що виражає суть винаходу, якщо вона містить сукупність його (її) суттєвих ознак, достатню для досягнення зазначеного заявником технічного результату, як і те, якщо формулювання ознак за формою різне, але вони виконують однакову функцію й при використанні досягається однаковий результат, то такі ознаки є еквівалентними.

Суд же з огляду на предмет спору з'ясування обґрунтованості тверджень позивача й усунення протиріч у наданих сторонами експертних висновках не врахував, що для цього необхідні були спеціальні знання в даній галузі.

Згідно із ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд у порушення цих вимог процесуального закону не роз'яснив сторонам їх право заявляти клопотання про призначення відповідної експертизи.

Суду слід звернути увагу як на те, чи регулює спірні правовідносини Закон України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) , яким позивач обґрунтовував позов щодо заявлених до стягнення сум, так і на постанову Кабінету Міністрів України від 11 липня 1994 року № 473 "Про порядок виплати винагороди авторам винаходів і промислових зразків, що охороняються чинними на території України свідоцтвами СРСР" (473-94-п) .

На зазначене порушення закону апеляційний суд теж уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 328 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.