Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту та позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування та знесення самовільно збудованої споруди за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2007року,

ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом та просив зобов’язати відповідачів забрати самовільно встановлену огорожу вздовж земельної ділянки довжиною 24 метри та шириною 1, 4 метри, та встановити постійний безоплатний земельний сервітут у вигляді права проходу ним та членам його сім’ї до криниці по земельній ділянці відповідачів.

ОСОБА_2 звернулась в суд із вищезазначеним позовом та просила визнати недійсним договір дарування від 17 травня 1988 року, на підставі якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими спорудами та криницею, в частині дарування криниці, знести самовільно збудований сарай і встановити межі своєї земельної ділянки згідно генерального плану забудови за 1956 рік, залишивши існуючий заїзд у спільному користуванні.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 квітня 2006 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 забрати самовільно встановлену ними огорожу шириною 1, 4 м та довжиною 24 м і загальною площею 0,0021 га, що належить ОСОБА_1 і примикає до земельної ділянки ОСОБА_2, та не чинити перешкод у користуванні даною земельною ділянкою у майбутньому. Встановлено постійний безоплатний сервітут у вигляді права проходу ОСОБА_1 та членами його сім?ї по земельній ділянці ОСОБА_2 до спільної криниці, що знаходиться на відстані 3, 5 м. від межі земельних ділянок. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 12 квітня 2006 року залишено без задоволення позовну вимогу ОСОБА_2 про встановлення меж земельної ділянки згідно генерального плану 1956 року з залишенням при цьому існуючого заїзду у спільному користуванні.

2 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду заяву про перегляд рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2006 року за нововиявленими обставинами.

Підставою такого перегляду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначали те, що на момент розгляду справи та прийняття рішення їм не було відомо проте, що в Івано-Франківському обласному нотаріальному архиві відсутня спадкова справа РН 1730 та довідка-характеристика з ОБТІ на ім'я ОСОБА_5 за 1969 рік, а тому ОСОБА_5 можливо не могла розпоряджатись нерухомим майном, власником якого на даний час є ОСОБА_1

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2007 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд вказаного рішення від 24 січня 2006 року за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просять скасувати ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2007 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо цю ухвалу прийнято з додержанням вимог закону.

Установивши, що зазначена в заяві від 2 лютого 2007 року обставина не є нововиявленою відповідно до ст. 361 ЦПК України, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2006 року за нововиявленими обставинами.

Ухвала Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2007 року та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2007 року прийняті з дотриманням норм процесуального права.

Підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.