Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Мазурка В.А.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_4., відповідачки є його спадкоємцями за заповітом, вона ж має право на обов’язкову частку в спадщині, як непрацездатна, а пропустила строк на подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки тривалий час хворіє й перебувала на лікуванні.

Позивачка просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4

Рішенням Рівненського міського суду від 29 січня 2009 року позов задоволено, постановлено визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю в три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 9 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд помилково скасував ухвалене згідно із законом судове рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що строк на подачу до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, сплинув 10 липня 2008 року, але таку заяву позивачка подала 14 липня 2008 року й пропустила визначений законом строк для прийняття спадщини без поважних причин, оскільки сумарна тривалість її стаціонарного лікування протягом шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця склала лише 50 днів, а протягом решти строку (понад чотири місяці) для ОСОБА_1 не було перешкод для подання відповідної заяви.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що строк на подачу до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, сплинув 10 липня 2008 року, таку заяву позивачка подала 15 липня 2008 року.

Також установлено, що ОСОБА_1 хворіла й перебувала на стаціонарному лікуванні з 18 січня по 29 січня 2008 року, з 30 травня по 11 червня 2008 року, в зв’язку з погіршенням стану здоров’я проходила стаціонарне лікування на дому з 4 липня по 14 липня 2008 року та потребує постійного стороннього догляду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що наведені позивачкою причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними, наведені ОСОБА_1 обставини свідчать про наявність для неї об’єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви в строк.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а дав їм власну оцінку, не звернув увагу на встановлений факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні станом на 10 липня 2008 року – останній день гарантованого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 9 квітня 2009 року скасувати і залишити в силі рішення Рівненського міського суду від 29 січня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.