Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус Карафетова Каріна Вікторівна, орган опіки і піклування Московського району м. Харкова, комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Сахновщинська селищна рада Сахновщинського району Харківської області, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним; за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, треті особи: орган опіки і піклування Московського району м. Харкова, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Московського району м. Харкова, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2007 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_8 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_6, треті особи: орган опіки і піклування Московського району м. Харкова, відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Московського району м. Харкова, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.

Позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 19 січня 2006 року з ОСОБА_7, який діяв в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, він придбав квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що продавці на порушення умов договору до 1 березня 2006 року не знялися з реєстраційного обліку у вказаній квартирі, чим перешкоджають йому користуватись та розпоряджатись своєю квартирою, позивач просив на підставі ст. ст. 48, 50 Закону України "Про власність" та ст. 150 ЖК України усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом визнання відповідачів та їх неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування квартирою.

У серпні 2006 року ОСОБА_6 подала до суду позов до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус Карафетова К.В., орган опіки і піклування Московського району м. Харкова, комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі – КП "Харківське МБТІ"), Сахновщинська селищна рада Сахновщинського району Харківської області, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, про визнання договору купівлі-продажу квартири від 19 січня 2006 року недійсним.

ОСОБА_6 вказувала, що співвласниками спірної квартири були ОСОБА_7 та малолітні діти - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.

19 січня 2006 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу вказаної квартири з порушенням вимог закону – усупереч інтересам дітей, за занижену ціну, без згоди органу опіки та піклування Московського району м. Харкова.

ОСОБА_6 просила визнати цей договір купівлі-продажу недійсним, повернути сторони в первинний стан, зобов'язати КП "Харківське міське БТІ" скасувати реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_8 та поновити реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_7 – на ? частину, за малолітніми – ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – на ? частину за кожним.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 8 вересня 2006 року справи об?єднані в одне провадження.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Позов ОСОБА_8 задоволено. Визнано ОСОБА_7 ОСОБА_6 та їх дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування АДРЕСА_1. Зобов’язано відділ у справах міграції, громадянства та реєстрації фізичних осіб Московського району м. Харкова зняти їх із реєстраційного обліку за вказаною вище адресою.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2007 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішень виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова від 14 травня 1996 року № 88/42 "Про влаштування неповнолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Будинку дитини" та від 15 вересня 1998 року № 197/26 "Про влаштування неповнолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 у Дитячий будинок" малолітні діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були влаштовані в державні навчальні заклади.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 5 листопада 1998 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було позбавлено батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада було поновлено батьківські права ОСОБА_7 відносно двох його дітей.

Але фактично діти продовжували перебувати в школах-інтернатах: ОСОБА_10 - в спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування з вадами розумового розвитку в смт Високий Харківського району Харківської області; та ОСОБА_11 - в спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті з інтенсивною педагогічною корекцією для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування з затримкою психічного розвитку в смт Сахновщина Харківської області.

19 січня 2006 року ОСОБА_8 на підставі укладеного з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_2, 3/4 частини якої належали ОСОБА_7, та малолітнім - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 - на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради 16 січня 2006 року, а ? частина – ОСОБА_7 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 8 квітня 2005 року.

При укладенні цього договору ОСОБА_7 діяв в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей - ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Дозвіл на продаж часток малолітніх дітей в ОСОБА_7 було надано рішенням виконавчого комітету ВисочанськоІ селищної ради Харківського району Харківської області від І0 січня 2006 року № 14 (за місцеперебуванням ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, (в державному навчальному закладі), та рішенням виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області від 29 грудня 2005 року № 981 (за місцеперебуванням ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, в державному навчальному закладі).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, батьківські права якої відносно двох малолітніх дітей поновлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2006 року; суд виходив з відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 19 січня 2006 року.

Свій висновок суд мотивував тим, що договір укладений з дотриманням нотаріальної форми; без порушення прав малолітніх дітей – за згодою на відчуження належного їм нерухомого майна, даною органами опіки та піклування за місцем розташування державних навчальних закладів, де проживали діти; та при наявності у малолітніх дітей у власності по 1/3 частині житлового АДРЕСА_3, який придбав ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 9 червня 2005 року.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його в порушення ст. ст. 10, 215 ЦПК України, без всебічного і повного з?ясування обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦК України малолітні діти (у віці до 14 років) самостійно не мають права укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна.

Такі договори, відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 177 СК України, мають право укладати батьки або особи, які їх замінюють, за дозволом органу опіки та піклування.

Згідно із ст. 74 ЦК України, якщо у особи, над якою встановлено опіку, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна.

Розглянувши спір, суд на вказані вимоги закону увагу не звернув та не встановив обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, щодо відповідності вимогам закону оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 19 січня 2006 року.

Ураховуючи наведене та те, що вирішення позовних вимог ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням пов'язано з вирішенням вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2007 року скасувати.

Справу передати на розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.