Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького Олександра Анатолійовича, за участю третьої особи: ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року,

В листопаді 2015 року Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (надалі за текстом - "Громадська організація") звернулась до суду з позовом про визнання незаконними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького О.А. щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 11672259 про державну реєстрацію право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у відповідача були відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки на час проведення державної реєстрації було накладено арешт на спірне майно. Крім того, позивач наголошує, що рішенням Апеляційного суду міста Києва було скасовано рішення Солом'янського районного суду міста Києва на підстав якого здійснено реєстрацію права власності за третьою особою.

В зв'язку з чим позивач просив скасувати рішення приватного нотаріуса Сікуцького О.А. за індексним № 25418758 від 20 жовтня 2015 р. про державну реєстрацію права власності на вказану нежитлову будівлю за ОСОБА_2, скасувати запис № 11672259 та зобов'язати відповідача вилучити його з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київський апеляційний адміністративний суд 30 червня 2016 року, позов задовольнив частково.

Визнав незаконними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького Олександра Анатолійовича щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 11672259 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 4246,6 кв.м. на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року справа № 2-3503/15, 760/6013/15-ц.

Скасував рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького Олександра Анатолійовича індексний номер: 25418758 (від 20 жовтня 2015 року 16:00:48) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 4246,6 кв. м. на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року справа № 2-3503/15, 760/6013/15-ц за ОСОБА_2.

Скасував запис № 11672259 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 4246,6 кв. м. на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19.05.2015 року справа № 2-3503/15, 760/6013/15-ц.

В іншій частині позовних вимог відмовив повністю.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спори щодо права власності на нежитлову будівлю площею 4 246, 6 кв.м АДРЕСА_1 тривають з 2007 року.

Рішеннями третейських судів власниками зазначеної будівлі визнавались: громадська організація "Київська міська спілка автомобілістів", ОСОБА_3, ОСОБА_4

Разом з тим, у подальшому усі названі рішення були скасовані з посиланням на те, що власником нерухомості є Громадська організація.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року у справі № 760/6013/15-ц право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_2 та зобов'язано приватного нотаріуса Сікуцького О.А. провести державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року Громадській організації поновлено строк на апеляційне оскарження згаданого судового рішення та відкрито апеляційне провадження.

20 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького О.А. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У цей же день відповідачем прийнято рішення № 25418758 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 11672259 про державну реєстрацію права власності.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року скасовано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент вчинення спірної реєстраційної дії у Державному реєстрі речових прав були наявні записи про арешти, накладені на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1.

Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає правильними, оскільки зазначена обставина є безумовною підставою для відмови у державній реєстрації прав.

Так, спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року №1952-IV (1952-15) (надалі за текстом - Закон № 1952-IV (1952-15) ), (тут та надалі норми Закону у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( постанова КМУ від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) , (далі - Порядок реєстрації)), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені Законом № 1952-ІV (1952-15) (пункт 28 Порядку реєстрації).

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1952- ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Відповідно до статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (в його редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Аналіз наведених норм матеріального права дає колегії суддів підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14), 19 травня 2015 року (справа № 21-121а15), 9 лютого 2016 року (справа - № 21-5797а15).

Враховуючи ті обставини, що на момент вчинення спірної реєстраційної дії у Державному реєстрі речових прав були наявні записи про арешти, накладені на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, прокуратурою Шевченківського району м. Києва, слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві, відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції м. Києва, прокуратурою Печерського району м. Києва, та обтяження зареєстроване приватним нотаріусом Івановою С.М., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд, який переглядав постанову суду першої інстанції прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.