Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - кредитна спілка "Християнська фортеця" про визнання договору дарування будинку недійсним за касаційною скаргою кредитної спілки "Християнська фортеця" на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2008 року,

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2008 року апеляційну скаргу кредитної спілки "Християнська фортеця" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2008 року залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі кредитна спілка "Християнська фортеця" просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків судді обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнаючи апеляційну скаргу кредитної спілки "Християнська фортеця" неподаною, суддя апеляційного суду виходив із того, що заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подано 30 січня 2008 року, апеляційна скарга здана на пошту 22 лютого 2008 року, з пропуском строку на апеляційне оскарження. Надана кредитною спілкою "Християнська фортеця" квитанція про направлення рекомендованого листа на адресу суду 19 лютого 2008 року, не може бути взята до уваги, оскільки рекомендований лист направлений ОСОБА_2, а не заявником.

З такими висновками погодитись не можна.

Як убачається з квитанції "Укрпошти" (а.с. 175) на адресу місцевого суду відправлено рекомендований лист 19 лютого 2008 року, тобто в останній день строку на оскарження рішення суду.

Посилання судді на те, що рекомендований лист направлений іншою особою, прізвище якої зазначено на квитанції, а не кредитною спілкою "Християнська фортеця" є необгрунтованим, оскільки згідно з Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 (436/95) та постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) , оператор який видає квитанцію про проведену операцію, має зазначити своє прізвище на квитанції.

Крім того, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 серпня 2008 року ухвала судді апеляційного суду Дніпропетровської області з цих підстав вже скасовувалася і справа передавалась для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

За таких обставин ухвала судді апеляційного суду не може бути визнана законною та обгрунтованою, вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу кредитної спілки "Християнська фортеця" задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2008 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.