Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, житлово-будівельного кооперативу № 32, третя особа – Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру та рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу № 32, визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 12 квітня 2007 року,

У січні 2006 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, житлово-будівельного кооперативу № 32 (далі – ЖБК-32), третя особа – Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру та рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу № 32, визнання права власності на квартиру.

Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_8 вона прийняла спадщину, а її мати ОСОБА_9 відмовилась від прийняття спадщини на її користь, унаслідок чого вона стала власником квартири АДРЕСА_1 у ЖБК-32, але не отримала свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на цю квартиру.

Незважаючи на це, 1 жовтня 2004 року на загальних зборах ЖБК-32 ОСОБА_9 незаконно була прийнята в члени кооперативу замість її померлого чоловіка, а 15 грудня 2004 року вона незаконно отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

Посилаючись на викладене, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 січня 2007 року позов задоволено.

Рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 12 квітня 2007 року рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 січня 2007 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_2 та постановлено в цій частині нове рішення про визнання за ОСОБА_6 права власності на 5/8 частини цієї квартири, а за ОСОБА_7 - на 3/8 частини квартири. В інший частині рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12 січня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 12 квітня 2007 року в частині скасування рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 січня 2007 року та залишити без змін рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 січня 2007 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 є кооперативною, членом ЖБК-32 був ОСОБА_8, який у 1993 році повністю виплатив пай.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер.

Після його смерті спадкоємцями першої черги за законом були його дружина – ОСОБА_9, донька - позивачка ОСОБА_6 та діти померлого у 1988 році сина ОСОБА_10 – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до роз?яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, яким до дня смерті були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини включається квартира.

16 вересня 2004 року ОСОБА_6 звернулась до Севастопольської державної нотаріальної контори № 3 з заявою про прийняття спадщини.

16 вересня 2004 року ОСОБА_9, яка постійно разом проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подала в нотаріальну контору заяву про відмову від спадщини на користь своєї доньки ОСОБА_6

Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 не видавалось.

1 жовтня 2004 року на загальних зборах ОСОБА_9 була прийнята в члени ЖБК-32 замість її померлого чоловіка як його спадкоємиця.

15 грудня 2004 року на підставі довідки ЖБК-32 від 3 грудня 2004 року про вона отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_9

Після її смерті спадкоємцями першої черги за законом є донька – ОСОБА_6 та діти померлого у 1988 році сина ОСОБА_10 – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.

До нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 звернулись донька ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 січня 2007 року, залишеним без змін в цій частині рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 12 квітня 2007 року, визнані недійсними рішення загальних зборів ЖБК-32 від 1 жовтня 2004 року в частині виключення із членів ЖБК-32 ОСОБА_8 та прийняття в члени ЖБК-32 ОСОБА_9; свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане 15 грудня 2005 року на ім?я ОСОБА_9

Судові рішення у цій частині відповідають вимогам закону та не оскаржуються в поданій касаційній скарзі.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка стала власником вказаної квартири після смерті свого батька - ОСОБА_8 та матері – ОСОБА_9

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та визнаючи за ОСОБА_6 право власності на 5/8 частини спірної квартири, а за ОСОБА_7 - на 3/8 частини цієї квартири; апеляційний суд виходив з того, що після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина у вигляді ? частин спірної квартири, а кожний із спадкоємців, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у відповідності до ст. 1278 ЦК України має право на рівні долі спадкового майна – на 3/8 часток спірної квартири кожна.

Проте з такими висновками як суду апеляційної інстанції, так і суду першої інстанції повністю погодиться не можна.

Розглянувши позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2, суди не звернули увагу на те, що пай за цю квартиру був виплачен ОСОБА_8 під час шлюбу з ОСОБА_9, в якому він перебував з 1960 року, та не встановив, чи є спірна квартира спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст. 22 КпШС України.

При розгляді справи судами не встановлено, яка частина спірної квартири входить до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_8

Статтями 1268 та 1269 ЦК України встановлено порядок прийняття спадщини спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та спадкоємців, які не проживали постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При цьому отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов?язком спадкоємця.

Згідно із ст. 1218, ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку від прийняття спадщини, тобто від належних спадкодавцеві на момент відкриття спадщини прав та обов?язків, які входять до складу спадщини.

А ч. 6 ст. 1273 ЦК України передбачено право спадкоємця відкликати відмову від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття.

Розглянувши спір, суди не врахували наведені вимоги закону, не з?ясували розмір частки спадщини, від прийняття якої відмовилась ОСОБА_9 на користь своєї доньки – ОСОБА_6; чи подавала ОСОБА_9 заяву про відкликання своєї відмови від прийняття спадщини та склад спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9

Оскільки порушення наведених вимог закону та вимог ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215, 303, 309, 316 ЦПК України, допущені судами як першої так і апеляційної інстанції, постановлені у справі судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 12 квітня 2007 року рішення та Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 січня 2007 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

В решті рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 12 квітня 2007 року та рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.