Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 22 грудня 2009 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – брокерська контора № 17 АТР ТБД "Нива", про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2008 року й ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 лютого 2009 року,

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до біржової угоди від 18 червня 2001 року він був власником магазину Острозької РСТ, загальною площею 101,9 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Огородника, 61 у с. Оженіно Острозького району Рівненської області.

Рішенням Апеляційного суду від 4 квітня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_2 визнано вказану біржову угоду від 18 червня 2001 року недійсною, зобов'язано його передати ОСОБА_2. спірну будівлю та не чинити останньому перешкоди в користуванні нею.

Проте у період, коли він вважав себе законним власником зазначеної будівлі, провів її капітальний ремонт, переобладнав її частину в житлове приміщення.

Вважаючи, що він вклав значні кошти в ремонт будівлі, право власності на яку перейшло поза його волею до іншої особи, чим йому заподіяно значну шкоду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування матеріальної шкоди кошти, визначені судовою будівельно-технічною експертизою, та моральної шкоди 10 тис. грн.

У процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь різницю вартості спірного будинку, на яку вона збільшилася в зв'язку з проведенням його поліпшення, у розмірі 143 132 грн. згідно з висновком останньої судової будівельно-технічної експертизи.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 лютого 2009 року, позов задоволено в повному обсязі; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2008 року й ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.