Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/11842/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року № 125130005/2015/610128/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 лютого 2015 року № 125130005/2015/00028.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товару (дизельне паливо), що ввозився на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року № 125130005/2015/610128/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 лютого 2015 року № 125130005/2015/00028.

У поданій касаційній скарзі Київська митниця ДФС, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" та НК "Роснефть" (Росія) укладено контракт від 30 жовтня 2014 року № 100014/10663К, відповідно до якого позивачу, в Україну, здійснювалась поставка бензину та дизельного палива, зазначеного в пункті 1.1 вказаного контракту.

Відповідно до пункту 1.2 контакту кількість, якість, асортимент, ціна, строк, базис та інші необхідні умови поставки обговорюються сторонами в додатках чи/або доповненнях, підписаних обома сторонами, що є невід'ємною частиною цього контракту.

Згідно з пунктом 5.1. контракту ціна за товар, що поставляється по цьому контракту, встановлюється в доларах США за метричну тону та визначається відповідно до додатків, що є невід'ємною частиною цього контракту.

Пунктами 1.1 та 4.1 додатку від 03 лютого 2015 року № 008 до контракту № 100014/10663К визначено, що продавець продає, а покупець приймає на умовах СРТ залізнична станція Суземка та/або станція Суземка експ., паливо дизельне ЕВРО клас F, вид III ДСТУ Р 52368-2005, виробництва ЗАТ "РНПК", Росія. Ціна за товар, що поставляється по цьому додатку, визначається в доларах США за одну метричну тону та складає 384,13 доларів США.

На підставі названого додатку до контракту № 100014/10663К позивачем імпортовано 3760 метричних тон дизельного палива.

Пунктом 4.2 додатку № 008 до вказаного контракту встановлено, що вартість товару, що поставляється згідно з цим додатком, розрахована з використанням ціни відповідно до пункту 4.1 цього додатку за кількість товару 3760 метричних тон, складає 1444328,80 доларів США.

З метою митного оформлення імпортованого товару 20 лютого 2015 року позивач звернувся до Київської митниці ДФС та надав митну декларацію № 125130005/2015/541278 та наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 29 грудня 2014 року № 100/2012/0000095;

- накладну від 19 лютого 2015 року АЦ 099155;

- рахунок - проформу від 14 лютого 2015 року № 911;

- зовнішньоекономічний контракт від 30 жовтня 2014 року № 100014/10663К;

- додаток від 03 лютого 2015 року № 008 до контракту № 100014/10663К;

- договір доручення від 01 січня 2015 року № 0018ПЦ;

- сертифікат відповідності;

- декларацію про відповідність;

- паспорт якості від 13 лютого 2015 року № 03041;

- лист від 03 лютого 2015 року № 6-10079;

- копію митної декларації країни відправлення від 10 лютого 2015 року № 10006120/100215/0000262.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару митницею виявлена невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України (4495-17) .

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року № 125130005/2015/610128/1 митну вартість товару, що імпортується ТОВ "ТНК-Індастріз Україна", скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, що призвело до підвищення розрахунку митної вартості товару.

20 лютого 2015 року відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/00028.

У результаті здійсненого митного контролю відповідач дійшов висновків про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не враховані всі складові; декларантом до митного оформлення не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. У зв'язку з викладеним митний орган дійшов висновку про необхідність визначення митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу її визначення.

На підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Додатково витребуваних документів позивач не надав.

Не погоджуючись із рішенням митниці про коригування митної вартості товарів та відповідною карткою відмови, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем під час митного оформлення надано необхідний пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників вартості імпортованого товару, заявленої позивачем за основним методом, а висновок митниці про наявність розбіжностей у поданому декларантом пакеті документів є безпідставним.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Приведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Судами попередніх інстанцій, із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

За змістом частини другої статті 55 Митного Кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" (z0883-12) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195 (z0883-12) , визначено, що митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Викладене спростовує доводи касаційної скарги в частині відсутності у митниці обов'язку зазначати у рішенні про коригування митної вартості конкретні документи, що містять неповні відомості чи конкретні розбіжності в документах.

У свою чергу, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, графа 33 оскаржуваного рішення не містить у собі жодного викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо в конкретних наданих позивачем документах.

Правильним є й висновок судів про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару.

Інші викладені у касаційній скарзі зауваження митного органу колегією суддів до уваги не беруться як такі, що не були предметом дослідження при спірному декларуванні та не відображені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Також слід зазначити, що спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність такого рішення вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вимог митниці щодо надання додаткових документів та, відповідно, протиправності коригування митної вартості за другорядним методом з підстав ненадання таких документів.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою цієї ж статті у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з позицією судів щодо протиправності оскаржуваного рішення митного органу та відповідної картки відмови і наявності підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Таким чином, правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/11842/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.