Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнила, посилаючись на те, що 1 грудня 2004 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" (далі - ТОВ "Рута-Плюс") був укладений договір на оренду земельної частки (паю) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай). 2 грудня 2005 року вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,26 га. 23 червня 2006 року їй було видано технічну документацію та встановлено межі земельної ділянки в натурі. У 2006 році вона звернулась до керівника ТОВ "Рута-Плюс" ОСОБА_2 з проханням розірвати діючий договір оренди з метою самостійного використання своєї земельної ділянки. Однак керівник підприємства ОСОБА_2 не тільки не вирішив це питання відповідно до законодавства, але й перешкоджав їй самостійно обробляти належну на праві власності земельну ділянку. Прибрав установлені межі й зорав ділянку, хоча згоди вона на це не давала, з письмовою заявою про укладення нового договору чи переукладання договору оренди землі згідно з вимогами закону ТОВ "Рута-Плюс" до неї не зверталося. Вона змушена була звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної частки (паю) у зв'язку з отриманням державного акта та встановленням на місцевості меж земельної ділянки. Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 17 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 жовтня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Її право на використання земельної ділянки було відновлено судовим рішенням лише в 2007 році, вона з вини відповідача була позбавлена можливості користуватися земельною ділянкою, засівати її, обробляти та отримувати відповідний урожай у період з вересня 2006 року до грудня 2007 року. Вважала, що незаконними діями керівництва ТОВ "Рута-Плюс" їй завдана матеріальна шкода. ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ "Рута-Плюс" на її користь 8 668 грн. 47 коп. на відшкодування матеріальних збитків.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Рута-Плюс" на користь ОСОБА_1 8 668 грн. 47 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

У касаційній скарзі ТОВ "Рута-Плюс" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди посилалися на те, що своїми навмисними діями відповідач перешкоджав ОСОБА_1 користуватися її земельною ділянкою, чим завдав позивачці матеріальної шкоди в розмірі 8 668 грн. 47 коп.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що й раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

18 серпня 2006 року ТОВ "Рута-Плюс", у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 15 серпня 2006 року, надіслало листа позивачці, яким запропонувало переукласти договір оренди. Відповідь на пропозицію переукласти договір оренди не надійшла, ОСОБА_1 орендну плату за 2006 рік отримала повністю. 23 липня 2007 року ТОВ "Рута-Плюс" надіслало ОСОБА_1 листа, в якому повідомило про припинення договору оренди і запропонувало отримати орендну плату за 2007 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, у порушення ст. ст. 212- 215 ЦПК України належним чином не з’ясували дійсних обставин справи; не перевірили доводів і заперечень сторін щодо отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2006 рік та першу половину 2007 року, що могло свідчити про прийняття нею пропозиції відповідача; не з’ясували які дії товариства не відповідали положенням Закону України "Про оренду землі" (161-14) , дійшли передчасних висновків про те, що своїми навмисними діями відповідач перешкоджав ОСОБА_1 користуватися її земельною ділянкою, чим завдав позивачці матеріальної шкоди, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.