Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та визначення порядку користування жилим приміщенням,

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та визначення порядку користування квартирою.

Зазначав, що з 1998 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 й 10 листопада 1998 року був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, яка належить відповідачці на праві приватної власності.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2008 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано.

Посилаючись на те, що він як колишній член сім`ї власника мешкає у квартирі відповідачки, вона чинить йому перешкоди в користуванні вказаною квартирою, іншого житла він не має та надає кошти для оплати комунальних платежів, просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, визначити порядок користування вказаною квартирою та виділити йому в користування кімнату площею 17 кв.м.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 9 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 3 квітня 2009 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 9 лютого 2009 року скасовано в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що надані позивачем докази не підтверджують, яким чином і які саме перешкоди йому створила відповідачка в користуванні квартирою.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Судом установлено, що з 1998 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2

10 листопада 1998 року ОСОБА_1 як член сім`ї власника був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 2 березня 1994 року та договору дарування від 12 березня 1998 року.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Після розірвання шлюбу позивач як колишній член сім`ї власника квартири залишився мешкати у квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім`ї власника будинку (квартири) права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу щодо плати за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі).

Установивши, що ОСОБА_2 чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні жилим приміщенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі перешкоди підлягають усуненню.

Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

Апеляційний суд у порушення вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України встановлені судом першої інстанції факти не спростував та, ґрунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 3 квітня 2009 року скасувати, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 9 лютого 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.