Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І. Борисенко І.В.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Гайдабури Д.В.,

представника відповідача Пилипенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Україна" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області про стягнення бюджетного відшкодування та пені, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом (з урахуванням зменшення позовних вимог) до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - Державна податкова інспекція, контролюючий орган), Управління Державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області (далі - УДКС України у Зіньківському районі) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 608 972,00 грн. та пені у сумі 268 701,80 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, позов Товариства задоволено, з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 608 972,00 грн. та пеню в розмірі 268 701,80 грн.

Судові рішення обґрунтовано тим, що право платника на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 608 972,00 грн. підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а враховуючи встановлений факт невиконання контролюючим органом обов'язку, щодо надання відповідного висновку органу Державного казначейства України із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, позовні вимоги платника податку щодо стягнення вказаної суми ПДВ та пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство відповідно до умов Договору від 18.04.2001 року № 10-04 про спільну виробничо-господарську діяльність по геологічному вивченню, в т.ч. дослідно-промисловій експлуатації Пірківського газоконденсатного родовища, є Оператором за вказаним Договором та уповноваженим учасниками Договору на ведення податкового обліку результатів спільної діяльності.

Договір зареєстровано платником ПДВ та присвоєно індивідуальний податковий номер 405848708, а позивач є відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання вказаного Договору про спільну діяльність.

20.06.2007 року позивачем до Гадяцької МДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2007 року, в якій задекларовано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 608 972,00 грн. та заяву на повернення цієї суми бюджетного відшкодування.

Однак, за наслідками перевірки платника податків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2007 року № 0000232301/0, від 09.11.2007 року № 0000232301/1, від 26.12.2007 року № 0000232301/2, від 26.03.2008 року № 0000232301/3, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 608 972,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі № 2а-1670/11066/11, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 року та Вищого адміністративного суду України від 18.05.2015 року, позов Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.10.2007 року № 0000232301/0, від 09.11.2007 року № 0000232301/1, від 26.12.2007 року № 0000232301/2, від 26.03.2008 року № 0000232301/3.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року у справі № 2а-1670/11066/11 за наслідками перегляду в апеляційному та касаційному порядку набрала законної сили 02.10.2012 року (ухвала суду апеляційної інстанції прийнята у порядку письмового провадження).

Отже, процедуру судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.10.2007 № 0000232301/0, від 09.11.2007 № 0000232301/1, від 26.12.2007 № 0000232301/2, від 26.03.2008 № 0000232301/3 завершено та вказаними вище судовими рішеннями підтверджено право платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 608 972,00 грн.

З 01.01.2011 року алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. 2 п. 200.15 вказаної статті після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав та, відповідно, задоволенню не підлягає.

Вказаний висновок цілком узгоджується із практикою Верховного Суду України у справі № 21-881а15 за позовом приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з помилковим застосування норм матеріального права, а тому такі підлягають скасуванню. З метою повного та всебічного захисту прав та інтересів платника податків, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України та заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати відповідача надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Щодо вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми пені за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 268 701,80 грн. суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи вказане суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки процедура судового оскарження була закінчена 02.10.2012 року то до 07.10.2012 року контролюючий орган був зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а оскільки вказаних дій Державна податкова інспекція не вчинила, то не відшкодоване ПДВ в сумі 608 972,00 грн. є заборгованістю державного бюджету перед позивачем, на яку нараховується пеня. Таким чином, нарахована пеня за період з 02.10.2012 року по 31.08.2015 року у розмірі 268 701,80 грн. підлягає стягненню з бюджету.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки при прийнятті рішення щодо суми пені та строку її нарахування суди не врахували абз. 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, згідно якого після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, контролюючий орган зобов'язаний подати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного судового рішення. Тобто вказана норма чітко вказує на те, що обов'язок контролюючого органу щодо подання висновку пов'язано саме з отриманням рішення суду, а не з набранням законної сили такого рішення та закінченням процедури судового оскарження, проте суди попередніх інстанцій вказаного при прийнятті рішення не врахували, дату отримання судового рішення контролюючим органом не встановили та розрахунок пені, в залежності від встановленого, не провели.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення суми пені у цій справі вказаним вимогам не відповідають.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі № 816/3959/15 скасувати, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Україна" (ідентифікаційний код 31389304) - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність №10-04 від 18.04.2001 з ТОВ "Астрогаз" (індивідуальний податковий номер 000405848708) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 608 972,00 грн. прийняти нову постанову, якою зобов'язати Гадяцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області надати Управлінню Державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області висновок про повернення з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Україна" (ідентифікаційний код 31389304) відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність № 10-04 від 18.04.2001 з ТОВ "Астрогаз" (індивідуальний податковий номер 000405848708) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 608 972,00 грн., а в частині стягнення пені справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.