6-21663св09 Про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - 16.12.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та договору дарування земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 липня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0, 1032 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 6 травня 2000 року, та зобов’язати відповідачів знести самовільно збудовані на ній споруди.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до Вовчинецької сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_8, в якому просили визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1032 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий 24 листопада 1994 року на ім’я ОСОБА_8; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 1032 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 виданий на ім’я ОСОБА_3, визнати недійсним договір дарування зазначеної земельної ділянки, укладений ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 липня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено., позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов і відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 19 березня 2001 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 прийняв у дар 1/2 частину нежитлового приміщення кафе-колиби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46).

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 5 липня 2002 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_5 купила іншу 1/2 частину цього ж нежитлового приміщення (а.с. 45).

Предметом спору сторін є земельна ділянка площею 0, 1032 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташоване належне ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на праві власності нежитлове приміщення кафе-колиба "Смерекова хата" (а.с. 31).

Під час перевірки належності спірної земельної ділянки судами встановлено, що наданий ОСОБА_3 державний акт від 24 листопада 1994 року на ім’я ОСОБА_8, виданий Вовчинецькою сільської радою Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі за № 164, є недійсним, оскільки не містить посилання на рішення повноважного органу, на підставі якого передано їй земельну ділянку в приватну власність (а.с. 42, 156).

Не надано суду під час вирішення спору доказів про те, що ця земельна ділянка надавалась ОСОБА_8 у приватну власність із дотриманням вимог ст. 17 Земельно кодексу України від 18 грудня 1990 року (у редакції, чинній на день приватизації земельної ділянки, зазначений у державному акті) та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (15-92) .

Не надано суду доказів відповідності фактичним обставинам даних, зазначених і в іншій копії державного акта без номера й серії на право власності ОСОБА_8 на цю земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської області від 28 грудня 1993 року № 14 (а.с. 178).

За таких обставин, давши належну оцінку доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недійсність виданого ОСОБА_8 державного акта на право приватної власності на землю, а відтак і про недійсність укладеного на його підставі договору дарування земельної ділянки від 2 червня 2000 року, оскільки за відсутності в ОСОБА_8 права власності на цю земельну ділянку їй не належало право відчуження цієї земельної ділянки.

Ураховуючи те, що підставою видачі ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю від 6 травня 2000 року № 640 був договір дарування земельної ділянки від 2 червня 2000 року, суд обґрунтовано визнав цей державний акт недійсним (а.с. 10).

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження – будівлі та споруди.

Виходячи з положень зазначеної правової норми суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що при придбанні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нежитлового приміщення кафе-калиби до них перейшло й право користування спірною земельною ділянкою, а тому правильно відмовили в задоволенні вимог ОСОБА_3, який не є власником земельної ділянки, про усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 липня 2009 року залишити без змін.