Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" (далі – СТГО "Південна залізниця") про усунення перешкод у виконанні трудових обов’язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою СТГО "Південна залізниця" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2007 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що він знаходиться в трудових відносинах із СТГО "Південна залізниця", але з 7 березня 2007 року його було безпідставно відсторонено від роботи, а тому просив усунути будь-які перешкоди у виконанні ним трудових обов’язків і стягнути моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень та витрати у справі.

У березні 2007 року представник позивача за дорученням доповнив позовні вимоги й просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1. невиплачену заробітну плату з 7 березня 2007 року за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 15 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2007 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 5 135 гривень 31 копійку середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та 100 гривень моральної шкоди.

СТГО "Південна залізниця" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційна інстанція виходила з того, що відповідач у порушення вимог ст. 46 КЗпП України відсторонив ОСОБА_1. від виконання службових обов’язків, а оскільки позивач відповідно до наказу № 516\ос від 6 липня 2007 року звільнений з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України внаслідок недостатньої кваліфікації, СТГО "Південна залізниця" повинне виплати йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту відсторонення до моменту звільнення. Відповідач також повинен виплати позивачеві моральну шкоду, завдану йому в результаті порушення його трудових прав, яка визначена в розмірі 100 гривень.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить обставинам справи, наданим сторонами доказам і нормам матеріального права.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст. 46 КЗпП України відсторонення працівника від роботи допускається і в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1. надав підроблений документ про свою освіту, хоча однією із вимог при прийнятті на посаду провідника пасажирських вагонів є наявність диплому про отримання відповідної освіти.

Ураховуючи те, що позивач не мав достатньої кваліфікації, був притягнутий до кримінальної відповідальності за підробку диплома про освіту, відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства відсторонив його від роботи, оскільки він не мав документа про спеціальну освіту й не міг працювати провідником пасажирських вагонів, оскільки його робота за своїм характером пов’язана з підвищеним ризиком для здоров’я як самого ОСОБА_1., так і пасажирів. За таких обставин підстав для стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та моральної шкоди немає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд апеляційної інстанції на вказане увагу не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги та заперечень відповідача, в рішенні не зазначив конкретні обставини й факти, не вказав на порушення норм матеріального права, допущені судом першої інстанції, а лише переоцінив наявні в справі докази і дійшов до помилкового висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки апеляційною інстанцією помилково скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням без змін рішення місцевого суду.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2007 року скасувати, рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 15 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.