Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Я.М. Романюк, Ю.Л. Сенін,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та відшкодування додаткових витрат на дітей,

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що на даний час вирішується питання про розірвання їх із відповідачем шлюбу, й останній не надає матеріальної допомоги на утримання їх трьох дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивачка під час розгляду справи уточнила та доповнила позов і просила стягнути з відповідача аліменти на трьох дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 6 895 грн. 78 коп. щомісячно, починаючи з жовтня 2007 року, з індексацією, а також додаткові витрати на дітей за 2007-2008 роки у розмірі 13 954 грн. 50 коп. й відшкодувати їй судові витрати.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2008 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 3 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на трьох дітей з 31 жовтня 2007 року в розмірі 521 грн. 70 коп., з 1 січня 2008 року в розмірі 596 грн. 70 коп., з 1 квітня 2008 року в розмірі 610 грн. 20 коп., з 1 липня 2008 року в розмірі 612 грн., з 1 жовтня 2008 року – 630 грн. 90 коп., з 1 січня 2009 року – 630 грн. 90 коп. із перерахуванням розміру аліментів зі зміною розміру прожиткового мінімуму на одну особу.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що розмір аліментів судом першої інстанції було визначено неправильно, оскільки з 2002 року відповідач не працює, займався підприємницькою діяльністю й за 3 - 4 квартали 2007 року мав виручку в розмірі 8 946 грн., за 1 - 2 квартали 2008 року доходів узагалі не одержував, а згідно довідки МСЕК від 23 липня 2008 року визнаний інвалідом 2 групи й одержує пенсію в розмірі 1 172 грн. 87 коп., що підтверджується довідками ДПІ, довідкою МСЕК та довідкою управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, тому аліменти на кожну дитину слід установити в мінімальному відповідно до статті 182 СК України розмірі – 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що в грошовому виразі на трьох дітей із урахуванням розмірів прожиткового мінімуму, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) , становить з 31 жовтня 2007 року – 521 грн. 70 коп., з 1 січня 2008 року – 596 грн. 70 коп., з 1 квітня 2008 року – 610 грн. 20 коп., з 1 липня 2008 року – 612 грн., з 1 жовтня 2008 року – 630 грн. 90 коп., з 1 січня 2009 року – 630 грн. 90 коп.

Апеляційний суд також зазначив, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на дітей, так як ОСОБА_4 за своїм матеріальним становищем не спроможний брати участі у таких витратах.

Проте з такими висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно частини другої зазначеної статті цього Кодексу апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При ухваленні рішення суд першої інстанції не досліджував як докази довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25 липня 2008 року № 507 та від 5 серпня 2008 року № 3607/17-2, довідку МСЕК від 23 липня 2008 року про встановлення відповідачу інвалідності та довідку управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 24 листопада 2008 року № 3032/08, оцінки таким доказам не давав, оскільки ОСОБА_4 не подавав їх цьому суду.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України прийняв до уваги зазначені довідки й на підставі їх оцінки як доказів дійшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, при цьому не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів, чи було неправомірно відмовлено судом відповідачу в дослідженні доказів, наданих ним апеляційному суду, а також якими причинами було зумовлено неподання ним нових доказів до суду першої інстанції, чи були такі причини поважними.

Також відповідно до частини першої та другої статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зазначеної норми закону та з урахуванням положень частини другої статті 182 СК України суд визначає аліменти у твердій грошовій сумі в чітко визначеному розмірі, який не залежить від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку чи відсотків від нього, тим більше такий розмір аліментів не може варіюватися в залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму кожного року, оскільки це суперечить самому змісту статті 184 СК України та принципам такого способу визначення розміру аліментів.

Крім того, згідно зі статтею 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов’язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, неправильно застосував положення статей 182, 184, 185 СК України й безпідставно повністю звільнив ОСОБА_4 від обов’язку участі в додаткових витратах на дітей та помилково визначив аліменти на трьох дітей залежно від розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку в різних, починаючи з 31 жовтня 2007 року, розмірах.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 3 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.