Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – ТОВ "Агентство нерухомості "Атланта", КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості", приватний нотаріус Білик Вікторія Василівна, Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, скасування реєстрації права власності та місця проживання, поновлення реєстрації права власності, виселення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди й за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та скасування реєстрації місця проживання,

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, посилаючись на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, деякий час вона була відсутня в квартирі, а коли в травні 2005 року відвідала її, то виявила, що без її відома та згоди 14 травня 2005 року ОСОБА_2, не маючи на те права, продав квартиру ОСОБА_3

Позивачка під час розгляду доповнила позов, зазначала, що ОСОБА_2 діяв як продавець квартири з підстав наявності біржового договору купівлі-продажу від 17 серпня 1997 року та рішення суду про визнання дійсним такого договору, натомість вона свою квартиру ніколи й нікому не продавала, договір купівлі-продажу на товарній біржі "GIP" з ОСОБА_2 не укладала, рішення суду про визнання цього договору дійсним згодом скасоване за її заявою й у задоволенні такого позову ОСОБА_2 відмовлено, натомість ОСОБА_3 відмовляється звільнити квартиру, неправомірними діями відповідачів їй завдана матеріальна та моральна шкода.

ОСОБА_1 просила визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений на товарній біржі "GIP" 17 серпня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 14 травня 2005 року, укладений між відповідачами, застосувати правові наслідки недійсності угод, скасувати реєстрацію права власності відповідачів на квартиру та поновити реєстрацію її права власності, скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою спірної квартири та виселити ОСОБА_3 з усіма проживаючими з ним особами з квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачів солідарно грошові кошти на відшкодування завданої їй матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_3 пред’явив зустрічний позов і просив зобов’язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні власністю та скасувати реєстрацію її місця проживання за адресою квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він із додержанням визначеного законом порядку купив квартиру, за власний кошт значно поліпшив її, а ОСОБА_1 перешкоджає йому користуватися власністю, до того ж безпідставно зберігає за собою реєстрацію місця проживання за адресою його квартири.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 червня 2009 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову відмовлено, постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений на товарній біржі "GIP" 17 серпня 1997 року між ОСОБА_1 та невстановленою особою "ОСОБА_2", визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 14 травня 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та невстановленою особою "ОСОБА_2", повернути сторони угод у первинний стан, виселити ОСОБА_3 з усіма проживаючими з ним особами з квартири АДРЕСА_1, повернути квартиру у власність ОСОБА_1, скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру та поновити реєстрацію права власності ОСОБА_1, скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою спірної квартири, а також стягнути з невстановленої особи "ОСОБА_2" на користь ОСОБА_1 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, стягнути солідарно з невстановленої особи "ОСОБА_2" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 571 грн. 73 коп. судових витрат та в дохід держави 1 700 грн. судового збору; в задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.