Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 5 вересня 2007 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 травня 2004 року відповідач, не зважаючи на погодні умови й напрямок вітру та не повідомивши її, обробив гербіцидами свою частку поля на території Інгульської сільської ради, що межує з орендованою нею земельною ділянкою на цьому полі, внаслідок чого пошкодив 12 га посівів соняшника.

Просила стягнути на її користь із відповідача затрати, понесені на підготовку ґрунту, посів і догляд за посівом соняшника, у сумі 12 468 гривень 18 копійок, на відшкодування збитків 25 200 гривень та на відшкодування моральної шкоди 40 000 гривень, а також судові витрати у справі в сумі 379 гривень.

Рішенням Устинівського районного суду від 2 листопада 2004 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 5 вересня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12 468 гривень 18 копійок на відшкодування витрат на вирощування соняшника, 25 200 гривень завданих збитків, 379 гривень судових витрат. У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

ОСОБА_2. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1. в порушення вимог ст. 17 Закону України "Про оренду землі" розпочала використовувати земельну ділянку до укладення договору оренди землі та передачі предмета оренди орендодавцем, а тому не має права на відшкодування збитків, заподіяних знищенням посівів соняшника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що користування позивачкою земельною ділянкою було правомірним і докази самовільного зайняття нею земельної ділянки відсутні, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України на її користь необхідно стягнути заподіяну матеріальну шкоду у визначених позивачкою розмірах.

Проте повністю з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.

Судами установлено, що 22 травня 2004 року відповідач, обробляючи як орендар зернову культуру гербіцидами на полі № 5, пошкодив посіви соняшника на площі 12 га на суміжній ділянці цього поля, що належать ОСОБА_1., чим завдав їй шкоди.

Факт пошкодження посівів соняшника та належність їх позивачці відповідач не оспорює. Доводи його касаційної скарги зводяться до незаконності користування земельною ділянкою позивачкою.

Разом з тим дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачці надано розпорядженням №113-р від 27 лютого 2004 року голови Устинівської районної державної адміністрації (а.с.137), а акт прийому-передачі земельної ділянки складено 3 березня 2004 року (а.с.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі або майну підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

У зв’язку з цим апеляційний суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що внаслідок порушення відповідачем порядку проведення агротехнічних робіт по обробітку поля гербіцидами належні позивачці посіви соняшника були оброблені цим гербіцидом, що призвело до їх потрави, чим заподіяна їй майнова шкода.

Розмір заподіяної шкоди був визначений на підставі заключення спеціаліста № В-1209 від 2 липня 2004 року, зробленого експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати на замовлення позивачки ОСОБА_1. (а.с. 12-15).

Разом з тим, суди не звернули уваги на існування передбаченого чинним законодавством порядку визначення розміру та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) (далі – Постанова), розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) ). У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 ЗК, ст. 1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі. Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо) (п. 16 Постанови).

Суди в порушення ст.ст. 213, 214, 309, 316 ЦПК України вимог указаних матеріальних законів не врахували, що призвело до неправильного вирішення справи,

За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно з’ясувати характер спірних правовідносин, права та обов’язки сторін у справі, законодавство, яке підлягає застосуванню, й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 5 вересня 2007 року та рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 2 листопада 2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.