Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Воловецької державної нотаріальної контори в Закарпатській області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та продовження строку для подачі заяви про прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником – ОСОБА_4, на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 березня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 та Воловецької державної нотаріальної контори в Закарпатській області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на імя ОСОБА_3 від 15 травня 2003 року та продовження їм строку для подачі заяви про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5 до трьох місяців.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 травня 2003 року Воловецькою державною нотаріальною конторою в Закарпатській області на імя ОСОБА_3

Продовжено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для подачі заяви про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5 до трьох місяців.

В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 березня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення місцевого суду змінено та викладено в такій редакції: визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5 протягом трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, в особі представника – ОСОБА_4, просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні їхніх позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником – ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.