2а-3614/10 Про визнання неправомірними дій ДПА України стосовно видачі наказу та довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії, скасування вказаних документів і зобов'язання ГУПФУ області в повному обсязі провести нарахування та виплату пенсійного забезпечення особі виходячи з розмірів заробітної плати голови районної ради - 21.06.2017 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій неправомірними, скасування наказу та довідки, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України (надалі - ДПА України), правонаступником якої є Державна фіскальна служба України, та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (надалі - ГУПФУ в Закарпатській області) про визнання неправомірними дій ДПА України стосовно видачі наказу від 27 квітня 2010 року № 519-о та довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії від 30 листопада 2010 року № 188/05-0, скасування вказаних документів і зобов'язання ГУПФУ в Закарпатській області в повному обсязі провести нарахування та виплату пенсійного забезпечення позивачу виходячи з розмірів заробітної плати голови районної ради.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2011 року позов задоволено: визнано дії ДПА України стосовно видачі наказу від 27 квітня 2010 року № 519-о та довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії від 30 листопада 2010 року № 188/05-0 та направлення їх в Пенсійний фонд України неправомірними; скасовано наказ ДПА України від 27 квітня 2010 року № 519-о та довідку про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії від 30 листопада 2010 року № 188/05-0; зобов'язано ГУПФУ в Закарпатській області в повному обсязі провести нарахування та виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_2 виходячи з розмірів (останні 24 місяці перед звільненням - 15 лютого 2010 року) заробітної плати голови районної ради.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

09 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року.

В заяві зазначив, що нововиявленою обставиною для справи є документи, які були відсутні в матеріалах адміністративної справи та мають істотне значення, а саме: відповідь ДПА України від 15 березня 2006 року на рапорт від 08 лютого 2006 року; супровідний лист ДПА України від 14 квітня 2010 року № 659/10/26-60 щодо направлення матеріалів стосовно призначення пенсії ОСОБА_2 та подання про призначення пенсії; запит ГУПФУ в Закарпатській області до ДПА України від 20 травня 2010 року; запити ГУПФУ в Закарпатській області до ДПА України від 20 червня 2010 року; відповідь ДПА України від 06 липня 2010 року; повідомлення ГУПФУ в Закарпатській області про призначення пенсії від 02 серпня 2010 року; заява позивача від 12 березня 2015 року; відповідь ДФС України від 10 квітня 2015 року на заяву позивача від 12 березня 2015 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року залишено без задоволення.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти рішення, яким залишити без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2011 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявником не доведено допустимими доказами виникнення нововиявлених обставин, що не були та не могли бути йому відомі на час розгляду даної справи.

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 245 указаного Кодексу однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Судове рішення може бути переглянуто за наявності сукупності двох умов:

1) істотність нововиявлених обставин для вирішення спору;

2) виявлення таких обставин після прийняття судового рішення по справі.

Як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Таким чином, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об'єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.

Крім того, не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

За результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції встановив, що документи, додані позивачем до вказаної заяви, наявні в матеріалах його пенсійної справи, а тому ці документи були відомі ГУПФУ в Закарпатській області й могли та повинні були бути відомі позивачу на момент вирішення справи.

Колегія суддів також зазначає, що спірним у цій адміністративній справі є питання застосування положень статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у відповідній редакції) а саме її частин третьої та десятої.

Так, переглядаючи справу в апеляційному порядку та відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, суд апеляційної інстанції в постанові від 17 лютого 2015 року виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А згідно з частиною четвертою пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, відрядженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших цивільних підприємств, установ та організацій, у тому числі у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менше ніж 24 календарні місяці, пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) обчислюється виходячи з відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання), відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною військовою посадою за місцем служби перед звільненням.

За висновком суду апеляційної інстанції, пенсія військовослужбовця, осіб рядового і начальницького складу, які перебували у відрядженні, обчислюється виходячи з відповідних окладів за останньою посадою, званням за місцем служби перед звільненням.

Натомість, позивач наполягав на необхідності застосування до спірних правовідносин частини десятої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", згідно з якою особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Аналіз доданих до заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення нововиявленими обставинами документів не дає підстав уважати, що врахування останніх під час розгляду та вирішення цієї справи могло би мати вплив на результат її вирішення, а тому такі документи не відповідають критерію істотності, закріпленого пунктом 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більше того, частина вказаних документів (заява позивача від 12 березня 2015 року та відповідь ДФС України від 10 квітня 2015 року) не існували на час розгляду справи судом апеляційної інстанції по суті заявлених позовних вимог та ухвалення рішення, щодо якого ставиться питання про перегляд за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року.