Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Пасічник С.С., Швець В.В.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Голови Державної фіскальної служби України, Полтавської митниці Державної фіскальної служби про поновлення на публічній службі, -

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2015 № 3406-о про його звільнення, поновлення на посаді начальника Полтавської митниці ДФС, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що його звільнення відбулось з порушенням вимог Закону України "Про очищення влади" (1682-18) , оскільки передбачені статтею 3 цього Закону посади він не займав, передбачені цим Законом заборони щодо нього не застосовуються, а його звільнення відбулось не за наслідками проведеної відповідно до Закону перевірки.

Ухвалою окружного адміністративного суду м.Києва від 20.01.2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 р., провадження у справі зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" (1682-18) .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 р. зазначені ухвали скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2016 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 р., позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26.10.2015 р. № 3406-о.

Поновлено позивача на посаді начальника Полтавської митниці ДФС.

Стягнуто з Полтавської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 49195,84 грн.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України припинення трудового договору можливе з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (1682-18) .

Відповідно до статті першої Закону України "Про очищення влади" (1682-18) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 цього Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, посади керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходив службу на різних посадах в органах Державної митної служби України.

Так, в період з 16.12.2008 р. по 16.09.2010 р. позивач перебував на посаді начальника Новгород-Сіверської митниці, з 17.09.2010 р. по 22.01.2012 р. - на посаді заступника начальника Чернігівської митниці, з 23.01.2012 року по 30.05.2013 року - на посаді начальника митного поста "Новгород-Сіверський" Чернігівській області, з 31.05.2013 по 04.06.2013 - на посаді начальника адміністративно-господарського управління Кримської митниці Міндоходів, з 04.06.2013 року по 23.07.2013 року - на посаді начальника митного поста Новгород-Сіверський Чернігівської митниці, з 24.07.2013 року по 08.04.2014 року - на посаді начальника адміністративно-господарського управління Кримської митниці Міндоходів, з 30.09.2014 року по 26.10.2015 року - на посаді начальника Полтавської митниці ДФС.

Згідно звіту спільної робочої групи представників Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Національного агентства з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р., встановлено порушення в роботі керівництва ДФС України і свідчать про неналежну організацію роботи відповідача в частині виконання вимог Закону України "Про очищення влади" (1682-18) , виявлено порушення щодо незастосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, в тому числі і щодо позивача.

Запропоновано Голові ДФС України вжити невідкладних заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосовується заборона, передбачена ч.3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", на основі критеріїв, визначених ч.1, 2 статті 3 цього Закону.

Наказом ДФС України від 26.10.2015 р. № 3406-о позивача звільнено з посади начальника Полтавської митниці ДФС на підставі пункту 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України, Закону України "Про очищення влади" (1682-18) , звіту від 21.10.2015 р. та пункту 6 витягу з протоколу № 116 засідання Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади уповноваженим на реалізацію державної політики у сфері державної митної політики, відповідно Новгород-Сіверська та Чернігівська митниця є територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує митну політику та не наділені повноваженнями на формування державної митної політики.

Враховуючи, що у період з 25.02.2010 р. по 22.02.2014 р. позивач не обіймав посади керівника/заступника керівника територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує митну політику в областях, а тому до позивача не підлягав застосуванню пункт 8 частини 1 та пункт 4 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади".

Крім того, суди виходили з того, що звіт спільної робочої групи та протокол засідання Кабінету Міністрів України не передбачені як підстава для звільнення зі служби відповідно до Закону України "Про очищення влади" (1682-18) .

Крім того, суди виходили з того, що відповідачем не надано доказів того, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що протягом періоду, на який поширюється дія Закону України "Про очищення влади" (1682-18) , позивач посади керівника (заступника керівника) територіального органу центрального органу виконавчої влади, що одночасно і забезпечує формування і реалізує митну політику не обіймав, передбачені цим Законом заборони до позивача не застосовуються, про що він подав відповідну заяву про проведення перевірки, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що до повноважень територіальних органів ДМС, в яких проходив службу позивач на керівних посадах, належить забезпечення формування митної політики також є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (3166-17) такі повноваження належать відповідним міністерствам, а відповідно до Положення про ДМС України, остання утворюється лише для реалізації державної політики у сфері державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 08.08.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .