Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 2 березня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі № 576/222/17-а за позовом ОСОБА_4 до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати неправомірними дії Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області при переведенні 17 січня 2017 року з пенсії за вислугу років, призначену у липні 2000 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) на пенсію за віком відповідно до частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та скасувати розпорядження від 30 січня 2017 року;

зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком з 17 січня 2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити з 17 січня 2017 року різницю пенсії.

Посилався на незаконність зменшення розміру пенсії.

Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 2 березня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області при переведенні позивача 17 січня 2017 року з пенсії за вислугу років, призначену у липні 2000 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) на пенсію за віком відповідно до частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та скасовано розпорядження від 30 січня 2017 року. Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_4 пенсію за віком з 17 січня 2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити з 17 січня 2017 року різницю пенсії.

Харківський апеляційний адміністративний суд рішенням від 19 квітня 2017 року постанову суду першої інстанції змінив шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини постанови в наступній редакції. Визнано неправомірними дії Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з переведення ОСОБА_4 з 10 січня 2017 року з пенсії за вислугу років, призначену у липні 2000 року за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) на пенсію за віком за частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та скасовано розпорядження віл 23 січня 2017 року. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в даному випадку відбулося не переведення з одного виду пенсії на інший, а її перепризначення, тому показник середньої заробітної плати повинен бути незмінним на час призначення пенсії.

У касаційній скарзі Глухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що при переведенні на пенсію за віком має застосовуватися відповідний показник за 2007 рік.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV (1058-15) ) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону (у редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI (3668-17) ) встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналізуючи вище згадані норми Закону, Верховний Суд України, в тому числі в постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14), вказав, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач з 2000 року отримував пенсію за вислугу років як військовослужбовець, відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (Закон - № 2262-ХІІ). У грудні 2016 року він подав заяву про призначення пенсії за віком згідно Законом № 1058-ІV (1058-15) .

Отже, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) він звернувся вперше.

Враховуючи зазначені обставини, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про неправомірності дій відповідача щодо застосування при нарахуванні пенсії за віком позивачу показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, що призвело до зменшення її розміру.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області відхилити, а постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 2 березня 2017 року в частині її чинності та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.