Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. у справі за її позовом до Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною, -

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог а.с. 38 - 41) про визнання протиправною та неправомірною бездіяльність щодо залишення скарги від 30.12.2011 р. № 11249 та заяви 24.11.2011 р. № 11234 без розгляду та без прийняття за результатами їх розгляду рішення, та зобов'язання відповідача розглянути по суті і надати відповіді на скаргу від 30.12.2011 р. № 11249 відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та заяву від 24.11.2011 р. № 11234 відповідно до вимог виконавчого законодавства.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2013 р. позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення скарги від 30.12.2011 р. № 11249 без належного розгляду та без прийняття за результатами її розгляду рішення.

Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо залишення заяви від 24.11.2011 р. № 11234 без належного розгляду та без прийняття рішення за результатами її розгляду.

Зобов'язано відповідача розглянути скаргу від 30.12.2011 р. № 11249 по суті та надати за результатами її розгляду відповідь відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Зобов'язано відповідача розглянути заяву від 24.11.2011 р. № 11234 та за результатами її розгляду надати відповідь відповідно до вимог виконавчого законодавства.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням апеляційного суду не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.10.2011 р. визнано протиправною бездіяльність ВДВС Павлоградського МУЮ Дніпропетровської області щодо залишення скарги від 23.07.2011 р. без розгляду, зобов'язано ВДВС Павлоградського МУЮ Дніпропетровської області розглянути вказану скаргу та за результатами її розгляду надати рішення відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . (а.с. 14 - 15)

На виконання постанови суду Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а/2470/2369/11 від 21.11.2011 р. (а.с. 13)

24.11.2011 р. позивач звернулась до ДВС України із заявою № 11234 про примусове виконання вказаного виконавчого листа. У поданій заяві позивач просила прийняти виконавчий лист до виконання, винести постанову про відкриття виконавчого провадження, яке надіслати у визначений законом термін та виконати рішення суду. (а.с. 10; 11)

30.12.2011 р. позивач звернулась до начальника ДВС України із скаргою № 11249 на бездіяльність посадових осіб ДВС України, в якій зазначила, що станом на час подання скарги відповіді за результатами розгляду її заяви від 24.11.2011 р. № 11234 вона не отримала. (а.с. 7)

У відповіді в.о. начальника Чернівецької дирекції - ЦОС № 1 УДППЗ "Укрпошта" від 27.02.2012 р. № 03-02-9 на лист позивача від 13.02.2012 р. № 0066 надано інформацію про те, що рекомендовані листи № 5800101452462 та № 5800204404148 вручені відповідно 28.11.2011 р. та 04.01.2012 р. уповноваженою особою на отримання пошти. (а.с. 25 - 26)

Аналогічна інформація міститься у відповіді заступника начальника Північного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 24.10.2012 р. на лист позивача від 14.10.2012 р. № 1266, в якій повідомлено, що рекомендовані листи № 5800101452462 та № 5800204404148 вручено уповноваженим особам на отримання пошти відповідно 28.11.2011 р. ОСОБА_5 та 04.01.2012 р. ОСОБА_6 (а.с. 51, 53)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07.02.2008 р. № 109/2008 (109/2008) та наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління" від 18.03.2004 р. № 26/5 (z0342-04) , відповідно до яких відповідач зобов'язаний був розглянути заяву і скаргу протягом одного місяця з дня їх отримання, надати обґрунтовані відповіді та забезпечити їх отримання у встановлений законом строк.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що заява позивача від 24.11.2011 р. подана позивачем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та правомірно направлена разом із виконавчим листом № 2а/2470/2369/11 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області для подальшого її виконання, оскільки відповідно до виконавчого листа розглянути скаргу від 23.07.2011 р. зобов'язано відділ ДВС Павлоградського МУЮ Дніпропетровської області, а тому відповідач щодо розгляду заяви позивача від 24.11.2011 р. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині не надання відповідачем відповіді на скаргу позивача від 30.12.2011 р., апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надсилання позивачем на адресу ДВС України саме скарги від 30.12.2011 р. № 11234, відсутні докази, які підтверджують отримання цієї скарги відповідачем, а додані позивачем до суду копія чеку не містить ідентифікуючих ознак, які б свідчили про оплату послуг за пересилку на адресу відповідача саме скарги від 30.12.2011 р.

Поряд з тим, апеляційним судом не враховано, що факт отримання відповідачем заяви та скарги позивача підтверджено інформацією поштового відділення, відповідачем, на якого в силу положень частини другої статті 71 КАС України покладено обов'язок доказування, доказів, які б спростовували факт їх отримання не надано, а тому в цій частині колегія суддів вважає висновки апеляційного суду необгрунтованими.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем заяви позивача про відкриття виконавчого провадження до Головного управління юстиції в Дніпропетровській області та дотримання при цьому вимог Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи від одного державного виконавця до іншого (затв. наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 р. № 38/5 (z0625-04) ) та повідомлення про це належним чином позивача.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, яке скасовано помилково.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. у даній справі скасувати, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2013 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .