Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" (далі – ВАТ "Дніпропетровський стрілочний завод") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення плати за проживання в гуртожитку за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року,

У січні 2009 року ВАТ "Дніпровський стрілочний завод" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом із двома неповнолітніми дітьми займають дві окремі кімнати в гуртожитку ВАТ "Дніпровський стрілочний завод". У зв’язку з тим, що за період з січня 2005 року до грудня 2008 року утворилася заборгованість із оплати за проживання в гуртожитку, товариство просило стягнути з відповідачів 6 287 грн. 94 коп. та судові витрати.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ "Дніпровський стрілочний завод" заборгованість у розмірі 5 617 грн. 60 коп., судовий збір у сумі 62 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2009 року визнано неподаною та повернуто.

ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року, посилаючись на порушення норм процесуального права, і передати питання на розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, суддя апеляційного суду виходив із того, що ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху у зв’язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 121, 295, 297 ЦПК України, а саме: апеляційна скарга подана представником ОСОБА_2 – ОСОБА_3 - від свого імені, а не від імені особи, яку він представляє; у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують право ОСОБА_3 на подання апеляційної скарги; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір сплачені ОСОБА_3, а не ОСОБА_2; судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи сплачено не в повному обсязі. Надано строк для усунення зазначених недоліків до 25 червня 2009 року. У встановлений строк ОСОБА_2 указаних вимог не виконала, недоліки апеляційної скарги не усунула.

З таким висновком судді апеляційного суду повністю погодитись не можна .

Відповідно до ст. ст. 121, 297 ЦПК України в разі невідповідності апеляційної скарги вимогам, встановленим ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та надає строк для усунення недоліків скарги. Якщо відповідно до ухвали суду особа, що подає апеляційну скаргу, у встановлений строк усуне недоліки скарги, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше апеляційна скарга вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно із записом у журналі судового засідання Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2009 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості її представника з наданням повноважень, передбачених ст. 27 ЦПК України (а. с. 38, 42).

За ч. 6 ст. 295 ЦПК України до заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги, поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

Разом з тим за правилами ст. ст. 42, 44 ЦПК України фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

В абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) роз’яснено, що представник, якому згідно з ч. 6 ст. 42 ЦПК фізична особа надала повноваження за усною заявою, про що зазначено в журналі судового засідання, має право на вчинення усіх процесуальних дій у справі, на подання скарги до суду вищої інстанції та участь у її розгляді, якщо усною заявою не обмежувалися права представника.

19 травня 2009 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла апеляційна скарга за підписом ОСОБА_3 з квитанціями про сплату ним судового збору в розмірі 31 грн. 44 коп. та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. 50 коп.

23 червня 2009 року на виконання ухвали судді апеляційного суду про залишення вказаної апеляційної скарги без руху до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла апеляційна скарга за підписом ОСОБА_2 з квитанцією про оплату нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 212 грн. 50 коп.

Процесуальний закон встановлює обов’язок особи, яка подає скаргу, додати документи, що підтверджують сплату судового збору й витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, проте не містить заборону на внесення вказаних платежів до кредитно-фінансової установи представником сторони, тому вимога судді апеляційного суду про внесення вказаних коштів лише ОСОБА_2 є помилковим.

Оскільки загальні суми сплачених ОСОБА_2 й її представником ОСОБА_3 судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не є меншими від сум, визначених ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2009 року, висновок судді апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 у встановлений строк не усунула недоліки апеляційної скарги є передчасним, а її доводи про вчасне усунення недоліків апеляційної скарги заслуговують на увагу та потребують перевірки.

Крім того, ухвала судді апеляційного суду про повернення скарги не відповідає вимогам ст. 315 ЦРК України, оскільки не містить мотивів, а саме: які недоліки скарги не були усунуті.

За таких обставин ухвала судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року підлягає скасуванню, питання необхідно передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року, питання передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.