Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Бородянська районна державна адміністрація Київської області, Блиставицька сільська рада Бородянського району Київської області, Київське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству, про визнання недійсним договору оренди водного об’єкта та земельної ділянки водного фонду під прибережними захисними смугами й усунення перешкод у користуванні водними об’єктами за касаційною скаргою ОСОБА_4, до якої приєдналась Блиставицька сільська рада Бородянського району Київської області на рішення Бородянського районного суду Київської області від 9 квітня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 липня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Посилались на те, що вони є власниками земельних ділянок № 111 та № 113, які розташовані на АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1. є приватним підприємцем та орендарем земельної ділянки водного фонду на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, яка межує із земельними ділянками № 103 та № 117а по АДРЕСА_1, що належать відповідачкам. Постановою колегії суддів апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2006 року рішення Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 11 жовтня 1998 року про передачу вказаних земель ОСОБА_3. та ОСОБА_4. визнано протиправним. Проте зазначене судове рішення відповідачками не виконується, вони продовжують користуватися земельними ділянками та водоохоронною прибережною смугою орендованих ОСОБА_1 ставків, приписи про звільнення прибережної смуги від будівельних матеріалів, огорож та штучно створених водойм не виконують. З огляду на викладене ОСОБА_1., ОСОБА_2. просили суд зобов’язати ОСОБА_3. та ОСОБА_4. не чинити перешкод у користуванні земельними ділянками, що знаходяться на АДРЕСА_1; припинити будівництво в прибережній смузі ставка; звільнити її від будівельних матеріалів; засипати штучно створені водойми (копанки); звільнити від огорожі під’їзди до їхніх земельних ділянок та орендованого ставка.

У червні 2007 року ОСОБА_3. звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1., в якому просила визнати недійсним договір оренди водного об’єкта (ставків) і земельної ділянки водного фонду під прибережними захисними смугами та усунення перешкод у користуванні ставками, укладений 16 березня 2004 року між ПП ОСОБА_1 і Бородянською районною державною адміністрацією, та зобов’язати ОСОБА_1. не чинити перешкод громадянам у користуванні ставками.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 9 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 липня 2008 року, позов ОСОБА_1., ОСОБА_2 задоволено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3. відмовлено. Зобов’язано ОСОБА_3. та ОСОБА_4. не чинити ОСОБА_1. і ОСОБА_2 перешкод у користуванні належними їм на праві приватної власності земельними ділянками, що знаходяться на АДРЕСА_1. Зобов’язано ОСОБА_3. та ОСОБА_4. припинити будівництво на прибережній смузі ставка, звільнити прибережну смугу від будь-якого будівельного матеріалу, засипати штучно створені ними водойми (копанки), звільнити від огорожі під’їзд до їхніх земельних ділянок і орендованого ставка. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1., ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У решті – судові рішення не оскаржуються.

До касаційної скарги ОСОБА_4. приєдналась Блиставицька сільська рада Бородянського району Київської області.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Усупереч цьому судовому рішенню відповідачі: ОСОБА_4., яка мешкає в будинку № 103 по АДРЕСА_1, і ОСОБА_3., яка мешкає в будинку № 117а на цій же вулиці та 4 жовтня 2005 року купила будинок із земельною ділянкою у ОСОБА_5., перешкоджають позивачам користуватися своїми земельними ділянками, а позивачу ОСОБА_1., крім того, у під’їзді до орендованих ним ставків; проводять у прибережній смузі ставків будівництво; зайняли цю смугу будівельними матеріалами та утворили штучні водойми, з яких у ставки стікають каналізаційні відходи.

Погодитися з такими висновками не можна, оскільки справу розглянуто з порушенням вказаних норм.

Посилаючись на постанову апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2006 року як на підставу задоволення позовних вимог ОСОБА_1., ОСОБА_2, суд не зважив на те, що, як убачається з указаної постанови, ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_3., як сторони участі у справі не брали та що цією постановою відповідачів у справі, що розглядається, ні до чого не зобов’язано.

Суд не з’ясував, чи було припинено в установленому законом порядку право відповідачів на земельні ділянки, яке на підставі оскаржуваного рішення ради за державним актом від 1 лютого 1999 року (а.с. 46) визнано за ОСОБА_4. і за державним актом від 5 квітня 1999 року за ОСОБА_5., який продав її 4 жовтня 2005 року ОСОБА_3., та не дослідив, яким чином названі власники земельних ділянок могли порушити право позивачів на користування своїми ділянками, отриманими у власність значно пізніше: ОСОБА_1 28 листопада 2003 року (а.с. 13,14); ОСОБА_2 9 вересня 2005 року (а.с. 11,12), а договір оренди ставків укладено тільки 16 березня 2004 року.

Позивачі зазначали, що передачею спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_4., ОСОБА_5., а відтак і ОСОБА_3. перекрито проїзд до їхніх земельних ділянок, отриманих у власність пізніше, а тому проїзд необхідно відкрити.

Суд задовольнив позовні вимоги, не з’ясувавши, чи позбавлені позивачі користуватися своїми ділянками через визначені для них в’їзди та чому такий в’їзд повинен бути прокладений через ділянки відповідачів.

Пояснення ОСОБА_1., ОСОБА_2 про те, що на їхні ділянки є в’їзд із центральної дороги (а.с. 198-203), суд також залишив поза увагою.

Обґрунтовуючи таке рішення показаннями свідків про те, що раніше, до надання земельних ділянок за рішенням сільської ради від 22 жовтня 1998 року, у цьому місці проїжджав транспорт, суд не з’ясував був це стихійний, чи облаштований проїзд (вулиця), та не дав оцінки довідці від 30 листопада 2007 року, виданій Блиставицькою сільською радою Бородянського району Київської області (а.с. 102) про те, що згідно зі схемою села в спірному місці дорога не передбачена.

Задовольняючи позовні вимоги із зобов’язанням відповідачів припинити будівництво на прибережній смузі ставка, звільнити її від будь-якого будівельного матеріалу та засипати штучно створені ними водойми, з яких до ставків стікають каналізаційні відходи, суд не зважив на те, що позивачі посилалися на віднесення цієї прибережної смуги до складу земельних ділянок відповідачів, та не з’ясував, чи відповідає це дійсності, чи визначена відповідно до закону прибережна смуга належною до користування позивачів і чи оспорено із цих підстав власність відповідачів на їхні земельні ділянки.

Не з’ясував суд, хто й що будує на спірній смузі, чиї і які будівельні матеріали на ній знаходяться, та на докази цих обставин не зіслався.

Суд не зважив на доводи відповідачів, надані ними докази про те, що штучні водойми (копанки) на їхніх ділянках та за їх межами створені задовго до переходу ділянок у їхню власність унаслідок видобування торфу. Ці копанки ними тільки облаштовані й ніяких каналізаційних відходів у них немає та до ставків вони не стікають. Оцінки цим доказам суд не дав.

Зокрема, не дана оцінка й акту (а.с. 49) про відсутність порушень; показанням свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10 – про те, що на місці спірних ділянок колись був смітник, футбольне поле, а проїзду не було, у земельних ділянок є під’їзди із центральної дороги, є під’їзди й до ставків поза спірними ділянками (а.с. 217-220, 229-231, 247-251).

Суд, задовольняючи вимоги ОСОБА_1. як орендаря ставків, не зважив на те, що ці вимоги ґрунтувалися на договорі оренди від 16 березня 2004 року та що цей договір за приписом облводгоспу (а.с. 50) від 18 серпня 2005 року, й за актом від 19 квітня 2007 року (а.с. 36), – порушення законодавства та обмеження прав загального водокористування іншими громадянами, у липні 2007 року припинив свою дію. Укладено інший договір, але з підстав порушення відповідачами цього договору позов не заявлявся.

Викладене свідчить про розгляд справи з порушенням, неправильним застосуванням норм процесуального права, які не усунуті апеляційним судом, що призвело до неправильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1., ОСОБА_2

На підставі ч. 2 ст. 348 ЦПК України також підлягає скасуванню в цій частині й ухвала судді Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року, ухвалена за касаційною скаргою ОСОБА_3.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344, ч. 2 ст. 348 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4, до якої приєдналась Блиставицька сільська рада Бородянського району Київської області, задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 9 квітня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 липня 2008 року й ухвалу судді Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року скасувати в частині вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.