Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу земельної ділянки й державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 грудня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що була власником земельної частки (паю) у землях, що належали колективному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Рубежівська", розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості). Напередодні та під час виборів Президента України в 2004 році ОСОБА_4., користуючись своїм авторитетом голови колективного сільськогосподарського підприємства та необізнаністю громадян, повідомив, що належні громадянам земельні частки (паї) будуть обкладатись великим податком і переконав власників земельних часток (паїв), у тому числі й її, продати земельні ділянки, видавши йому чи названим ним особам довіреності на відчуження земельних ділянок. 5 лютого 2005 року ОСОБА_1 видала нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_2 на приватизацію її земельної частки (паю) розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів, отримання державного акта та обмін чи продаж цієї ділянки. Проте після видачі вказаної довіреності ОСОБА_2 повністю розірвав зв’язок з нею, а тому ОСОБА_1 18 серпня 2005 року скасувала довіреність, про що ОСОБА_2 був повідомлений листом товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр права" від 14 листопада 2006 року. Використовуючи зазначену довіреність, ОСОБА_2 виділив у натурі (на місцевості) земельну ділянку на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за кадастровим № 3222485200:04:013:0008 та продав її 4 серпня 2005 року ОСОБА_3., яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку. ОСОБА_1 просила визнати недійсними довіреність від 5 лютого 2005 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 4 серпня 2005 року й державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_3., та повернути їй спірну земельну ділянку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.