Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Роменської міської ради, треті особи: Управління Держкомзему у м. Ромни, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсними рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та Державного акту про право власності на земельну ділянку,

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що п. 1.12 рішення Роменської міської ради від 7 жовтня 2003 року у власність ОСОБА_2 передана земельна ділянка площею 221 кв.м. АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення 14 вересня 2004 року ОСОБА_2 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0221 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Рішенням Роменської міської ради від 4 листопада 2004 року їй у власність також була передана земельна ділянка площею 202 кв.м. за цією ж адресою. При виготовленні Державного акту з’ясувалося, що відповідачка при замірюванні земельної ділянки зазначила недостовірні дані про земельну ділянку і будівлі на ній. При підписанні акту погодження меж ввела її в оману, внаслідок чого відповідачці був виданий Державний акт на частину земельної ділянки, на якій розташований сарай позивачки. Просила визнати недійсним п. 1.12 рішення Роменської міської ради від 7 жовтня 2003 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 14 вересня 2004 року на ім’я ОСОБА_2

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсними п. 1.12 рішення Роменської міської ради від 7 жовтня 2003 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 221 кв.м. АДРЕСА_1 та Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0221 га, виданий ОСОБА_2 14 вересня 2004 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17 грн. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрати на ІТЗ.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 14 серпня 2009 року рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 квітня 2009 року скасовано та ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального права та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 14 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.