Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 876/3883/17 (№ 345/4617/16-а) за позовом ОСОБА_4 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним рішення Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 17 жовтня 2016 року про утримання надміру виплачених сум пенсій та зобов'язати відповідача повернути незаконно вирахувані кошти та не вираховувати їх в подальшому.

Посилалася на те, що при призначенні їй пенсії по втраті годувальника відповідач не вимагав додаткових документів, зокрема, акту посмертного огляду, тому вимога повернути переплату пенсії з цих підстав є незаконною.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 17 жовтня 2016 року про утримання надміру виплачених сум пенсій та зобов'язано відповідача повернути ОСОБА_4 утримані кошти з пенсійних виплат.

У касаційній скарзі Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що до заяви позивача про переведення на пенсію по втраті годувальника були подані свідоцтво про смерть годувальника, оригінал трудової книжки та довідка про заробітну плату, свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження та довідку з ЖЕО і з 27.03.2008 року позивачу призначено пенсію по втраті годувальника на підставі статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Судами не враховано, що акт посмертного огляду померлого позивач подала лише 23.05.2016 року і саме тоді її переведено на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка-шахтаря відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 43 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Пенсія в разі втрати годувальника, який помер внаслідок загального захворювання чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності (стаття 25).

Згідно частини першої статті 36 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, позивачу з 27.03.2008 року призначено пенсію по втраті годувальника на підставі статті 36 Закону № 1058-IV в одному розмірі. 23.05.2016 року позивач подала до управління акт посмертного огляду померлого чоловіка і її переведено на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка-шахтаря відповідно до Закону № 1788-XII (1788-12) в іншому розмірі.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач протиправно стягнув переплачу пенсії з позивача, оскільки до 2016 року вона отримувала пенсію по втраті годувальника за одним законом, а після того, як долучила до документів акт посмертного огляду померлого чоловіка, пенсія по втраті годувальника призначена їй за іншим законом та в інших розмірах.

Тому, враховуючи принцип дії закону в часі, виплачені суми пенсії за Законом № 1058-IV (1058-15) поверненню не підлягають, оскільки відповідач фактично порахував позивачу суми пенсії, які їй до 2016 року ще призначені не були.

Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.