803/2130/15 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 20.06.2017 Прийняття

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у позові. Касаційна скарга мотивована серед іншого тим, що подані позивачем документи містили розбіжності, які не давали можливості визнати заявлену декларантом митну вартість товарів за першим методом. Зокрема, в експортній митній декларації № 15PL302010Е0080870 від 12 липня 2015 року вартісні показники товару, визначені у польських злотих, не відповідають показникам, які містяться в рахунку-фактурі № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту № 1 від 01 липня 2015 року, укладеного між позивачем та компанією "BURY Trade" Sp.z о.о. (Польща), рахунку фактури (інвойсу) № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року, декларант (ПП "Еліт Брок") 13 липня 2015 року для митного оформлення товару "персики свіжі" 7688 кг., "виноград столовий свіжий необроблений засобами для зберігання" 784 кг., "грейпфрути свіжі" 960 кг., "виноград столовий свіжий необроблений засобами для зберігання" - 910 кг, "перець солодкий свіжий" - 1200 кг., "нектарини свіжі" 7040 кг., подав на митний пост "Луцьк" електронну митну декларацію № 205070001/2015/008820 та комплект документів, а саме: міжнародну автомобільну накладну № 059857 від 12 липня 2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 13 липня 2015 року; документ, що підтверджує вартість страхування від 13 липня 2015 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10 липня 2015 року; рахунок-фактура (інвойс) № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року; зовнішньоекономічний договір № 1 від 01 липня 2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01 липня 2015 року; договір (контракт) про перевезення № 19 від 10 липня 2015 року; договір (контракт) про перевезення від 01 січня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 12 липня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 12 липня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 12 липня 2015 року; карантинний дозвіл № 15/02 від 26 березня 2015 року; сертифікат про походження товару № PL/MF/AK0105991 від 10 липня 2015 року; акт № 205070001/2015/і001833 від 13 липня 2015 року; акт № 75/04-056/002996-І від 13 липня 2015 року; сертифікат якості № КО.8231.3.723.201 від 10 липня 2015 року; експертний висновок № В-518 від 13 липня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 15PL302010Е0080870 від 12 липня 2015 року.

У графі 43 електронної митної декларації № 205070001/2015/0088731 від 13 липня 2015 року товар було задекларовано за першим методом, тобто за ціною контракту.

На вимогу відповідача додатково надано висновок про якісні та вартісні характеристики № В-518 від 13 липня 2015 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 22 від 01 липня 2015 року, а також прайс-лист від виробника товару від 01 липня 2015 року. Крім того, проінформовано відповідача про неможливість надання проформу-інвойс, оскільки зазначений документ - це попередній рахунок на оплату товару, а товар, що поставлений згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року, поставляється на умовах після оплати згідно з п. 4.2 контракту № 1 від 01 липня 2015 року.

Висновком про якісні та вартісні характеристики № В-518 від 13 липня 2015 року, який складений Волинською торгово-промисловою палатою, встановлено, що вартість товарів, зазначена в рахунку (інвойсі) № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року та в комерційній пропозиції (прас-листі) фірми "BURY Trade" Sp.z o.o. (Польща) від 10 липня 2015 року, відповідає рівню цін, який панує на ринку з продажу фруктів.

13 липня 2015 року позивачу відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070001/2015/00062. Підставою для прийняття картки відмови стало рішення спеціалізованого підрозділу щодо коригування митної вартості № 205000011/2015/000055/2 від 13 липня 2015 року.

Згідно з даними графи 30 рішення про коригування митної вартості товару № 205000011/2015/000055/2 від 13 липня 2015 року митним органом визначено митну вартість товару: "персики свіжі", вагою 7688 кг. за ціною 1,06 дол. США за 1 кг. (замість 0,75 дол. США за 1 кг., що була заявлена декларантом); "виноград столовий свіжий необроблений засобами для зберігання", вагою 784 кг. за ціною 1,71 дол. США за 1 кг. (замість 1,50 дол. США за 1 кг., що була заявлена декларантом); "грейпфрути свіжі", вагою 960 кг. за ціною 1,33 дол. США за 1 кг. (замість 1,02 дол. США за 1 кг., що була заявлена декларантом); "виноград столовий свіжий необроблений засобами для зберігання", вагою 910 кг. за ціною 1,71 дол. США за 1 кг. (замість 1,5 дол. США за 1 кг., що була заявлена декларантом); "перець солодкий свіжий", вагою 1200 кг. за ціною 1,62 дол. США за 1 кг. (замість 1,50 дол. США за 1 кг., що була заявлена декларантом); "нектарини свіжі", вагою 7040 кг. за ціною 1,06 дол. США за 1 кг. (замість 0,75 дол. США за 1 кг., що була заявлена декларантом).

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана, у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, за методом обраним декларантом та містять розбіжності (вартість в інвойсі не відповідає вартостям в експортній декларації). У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларанту запропоновано надати додаткові документи: висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, бухгалтерські документи, прас-лист від виробника товару, за наявності інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару. Так як неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу (ст. 33 МК України) МД № 205070002/5/9734 від 30 червня 2015 року, № 205070002/5/8537 від 18 червня 2015 року, № 209120000/5/821787 від 09 червня 2015 року, № 209120000/5/825235 від 01 липня 2015 року.

З метою подальшого збуту придбаного товару позивачем подано через свого декларанта для митного оформлення товару нову МД № 205070001/2015/008820 від 13 липня 2015 року, вказавши у графах 12, 45 ВМД митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведену в оспорюваному рішенні Митниці.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а твердження відповідача, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, є недоведеними та необґрунтованими.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що виявлені Митницею в ході здійснення митних процедур розбіжності вартісних показників товару, визначених у польських злотих, які містяться в експортній митній декларації № 15PL302010Е0080870 від 12 липня 2015 року та в рахунку-фактурі (інвойсі) № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року, пояснюються та спростовуються наступними обставинами.

Згідно з даними інвойсу № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року вартість товару зазначена в долара США. Така ж вартість зазначена в поданих до митного оформлення ВМД. Крім того, в інвойсі також зазначена вартість у польських злотих, відповідно до середнього курсу, який був на рівні 3,8290 злотих за долар. Водночас, в експортній декларації був взятий курс на день розмитнення 3,6873 злотих за долар, що підтверджує вартість товару у доларах США та дорівнює 16366,20 доларів США. Отже, доводи Митниці про те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, які б не давали можливості визначити митну вартість товарів за першим методом, не відповідають обставинам справи.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як установлено судами попередніх інстанцій, вказані у наведеній нормі обов'язкові документи позивач надав митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару. У цих обов'язкових документах, які підтверджували заявлену митну вартість товарів, жодних недоліків чи розбіжностей Митницею під час митного оформлення виявлено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Виявивши окремі розбіжності у наданих документах, а саме в експортній митній декларації № 15PL302010Е0080870 від 12 липня 2015 року та в рахунку-фактурі (інвойсі) № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року, Митниця витребувала додаткові документи.

Водночас, відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, у ч. 6 ст. 54 МК України установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Тобто, з метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

При цьому, як установлено, у наданих позивачем документах згідно з ч. 2 ст. 53 МК України жодних недоліків виявлено не було.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Водночас, Митниця відмовилась визнати заявлену за першим методом митну вартість товарів у зв'язку з тим, що в експортній митній декларації № 15PL302010Е0080870 від 12 липня 2015 року та в рахунку-фактурі (інвойсі) № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року різнилися дані щодо вартості товару, визначеної у польських злотих.

Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій в частині не врахування вказаних доводів Митниці як на підставу для відмови у визнання заявленої митної вартості товарів за першим методом, оскільки наявність розбіжностей пояснено різницею в курсах валют 10 та 12 липня 2015 року. Крім того, суд враховує те, що до митного оформлення заявлялись вартісні показники товару у доларах США згідно з даними рахунку-фактури (інвойсу) № FX/00420/2015/MG від 10 липня 2015 року, а не в польських злотих.

Таким чином, виявлені під час митного оформлення товару відповідачем розбіжності у наданих документах не відповідають дійсності, у Митниці не було підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів не за першим методом, оскільки подані позивачем документи, в тому числі додатково, є достатніми та такими, що у своїй сукупності спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, не містили ознак підробки, об'єктивно підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів, а наявні в цих документах дані не містили розбіжностей, які б перешкоджали застосувати основний метод визначення митної вартості товару.

Отже, у Митниці об'єктивно були відсутні обґрунтовані підстави для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за першим методом, а тому суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних рішення і картки відмови у цій справі.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.