Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року

у справі № 805/545/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донуглепоставка" (надалі - ТОВ "Донуглепоставка")

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - Красноармійська ОДПІ)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Донуглепоставка" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 18.02.2016 року № 0000081201.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ "Донуглепоставка" просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, Красноармійською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Донуглепоставка" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при відображенні даних декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2015 року, а саме формування податкового кредиту при взаємовідносинах з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ", наслідки якої оформлено актом від 04.02.2016 року № 84/05-16-12-01/34500531.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ "КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ" послуг з оренди обладнання за договором від 01.03.2015 року № 0103, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на порушення сторонами законодавчих актів на етапі укладення зазначеного договору; відсутність у ТОВ "Донуглепоставка" кваліфікованого персоналу, що унеможливлює розвантаження та монтування орендованого обладнання; оформлення актів прийому-здачі обладнання з порушенням встановленого порядку; непредставлення позивачем на перевірку транспортної документації на засвідчення реального характеру здійснених операцій; непідтвердження факту придбання контрагентом обладнання, яке надавалось в оренду, відповідно до наявної в Красноармійської ОДПІ податкової інформації.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2016 року № 0000081201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 662965,00 грн. за основним платежем та 165741,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, як помилково вважає відповідач, а з фактом руху активів платника та руху його капіталу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ТОВ "Донуглепоставка" до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); актів здачі-приймання обладнання до договору оренди від 01.03.2015 року №0103; оборотно-сальдової відомості по рахунку 01 "орендовані необоротні активи" за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року; актів приймання-передачі основних засобів; банківських виписок; податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

На підтвердження факту транспортування орендованого обладнання позивачем подано договір про надання послуг, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙРЕМТРАНС", калькуляцію договірних тарифів будівельних машин та механізмів, акти приймання-передачі наданих послуг, талони замовника, банківські виписки.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Донуглепоставка" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Донуглепоставка" кваліфікованого персоналу для здійснення розвантаження та монтування орендованого обладнання спростовано позивачем шляхом надання штатного розкладу інженерно-технічних працівників і службовців, відповідно до якого кількість штатних одиниць кваліфікованого інженерно-технічного персоналу ТОВ "Донуглепоставка" становить 25 одиниць із місячним фондом оплати праці 120373,00 грн. Відповідно до поданих податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманих з них податку за формою 1ДФ на підприємстві позивача у 2015 році працювало більше 235 осіб.

Крім того, у ТОВ "Донуглепоставка" є дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме на виконання: підземних гірничих робіт (видобуток вугілля, проведення, ремонт, перекріплення, погашення гірничих виробок); монтаж, демонтаж машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (гірничошахтного устаткування, а саме: комбайни прохідницькі, стрічкові конвеєри, вентилятори місцевого провітрювання, лебідки, насоси) на шахтах України. Вказаний дозвіл видано Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Донецькій області Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України 01.04.2014 року, строком дії до 31.03.2019 року.

При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання органу державної фіскальної служби на результати контрольних заходів щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Красноармійської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання неправомірним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.