Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.

Суддів: Мороза В.Ф., Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінасових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінасових послуг про скасування рішення, -

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування", звернулося до суду з даним позовом, в якому просило скасувати постанову від 23 грудня 2015 року № 236/13-16/13/5 про накладення на ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" штрафу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано Постанову від 23 грудня 2015 року № 236/13-16/13/5 про накладення штрафної санкції (штрафу) на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінасових послуг звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.09.2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), винесено Розпорядження № 2252 Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" за порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: частини 3 статті 16 Закону України "Про страхування" та п. 1.14 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 (z0805-03) . Вказаним розпорядженням зобов'язано ПАТ "СК "Альфа Страхування" вжити заходи для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення, про що повідомити до 13.10.2015 року з наданням підтверджуючих документів.

У зв'язку з невиконанням вимог Розпорядження № 2252, відповідачем складено Акт від 29.10.2015 року № 771/13-15/13/5 за правопорушення, вчинені ПАТ "СК "Альфа Страхування" на ринку фінансових послуг, а постановою від 12.11.2015 року № 173/13-16/13/5 до ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн.

07.12.2015 року відповідачем знову складено Акт № 930/13-15/13/5 про правопорушення, вчинені ПАТ "СК "Альфа Страхування" на ринку фінансових послуг, яким зафіксовано, що на дату складання Акту позивачем не надано документів на виконання вимог Розпорядження № 2252, у зв'язку з чим постановою від 23.12.2015 року № 236/13-16/13/5 до позивача за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн.

Вважаючи постанову відповідача від 23 грудня 2015 року № 236/13-16/13/5 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з доводами якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов исновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та вважає необхідним зазначити наступне.

Як встановлено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі також - Закон), п.1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011 (1070/2011) , Нацкомфінпослуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України, здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Як встановлено п.12 ч.1 статі 28 Закону, п.п.41 п.4 вищевказаного Положення, прийняті та надіслані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, фінансовим установам та саморегулівним організаціям розпорядження (приписи), а також вимоги про надання необхідної інформації та документів, є обов'язковими до виконання.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

За приписами статті 39 та частини першої статті 40 Закону № 2664-ІІІ у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Частиною першою статті 41 названого Закону встановлено, що уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: 1) провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення Уповноваженого органу про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; 4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

У разі якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу, крім випадків, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону, Уповноважений орган не застосовує заходи впливу за таке порушення.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (ч.2 ст.40 Закону).

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року за № 2319 (z2112-12) затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424 (z2112-12) ) (далі - Положення № 2319), яке визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування заходів впливу.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Положення № 2319 (z2112-12) , комісія може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; 4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Відповідно до пункту 2.2. Положення № 2319 (z2112-12) рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Як встановлено судами, позивачем вимоги розпорядження Нацкомфінпослуг № 2252 від 29.09.2015 року не виконано. У зв'язку з невиконанням зазначеного розпорядження, постановою Нацкомфінпослуг від 12.11.2015 року № 173/13-16/13/5 на позивача накладено штраф у розмірі 1700 грн., який в добровільному порядку ним не сплачено.

Постановою Нацкомфінпослуг від 23.12.2015 року № 236/13-16/13/5, у зв'язку з невиконанням розпорядження від 29.09.2015 року № 2252, до позивача за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, повторно застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до п.2.4. Положення № 2319 (z2112-12) у разі несплати штрафу особою в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується Нацкомфінпослуг у судовому порядку.

Крім того, зазначеним пунктом передбачено порядок повторного застосування до особи заходів впливу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, зокрема: якщо до особи застосований захід впливу у вигляді штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, і цією особою сплачено штраф, але правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф), не усунено, то до такої особи може бути застосований захід впливу, передбачений підпунктом 1 пункту 2.1 цього розділу, а саме - зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення, що в свою чергу повинно бути оформлено письмовим розпорядженням.

Водночас, оскаржуваною постановою Нацкомфінпослуг порушено порядок застосування до особи заходів впливу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, та повторно застосовано до позивача такий захід впливу, як штраф, за невиконання одного і того ж розпорядження № 2252 від 29.09.2015 року, що в свою чергу суперечить положенням статті 61 Конституції України якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінасових послуг - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.