808/8558/13-а Про зобов'язання вчинити певні дії - 20.06.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55", управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства (далі - ДП) "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55", управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов'язати ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55":

- провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання: № 78 від 05 липня 2011 року - про преміювання за травень 2011 року - 50%; № 89 від 29 липня 2011 року - про преміювання за червень 2011 року - 20%; № 119 від 05 жовтня 2011 року - преміювання за серпень 2011 року - 50%; № 131 від 14 листопада 2011 року - преміювання за вересень 2011 року - 30%; № 146 від 02 грудня 2011 року - преміювання за жовтень 2011 року - 40%; № 170 від 27 грудня 2011 року - преміювання за листопад 2011 року - 60%; №9 від 31 січня 2012 року - преміювання за грудень 2011 року - 80%; № 52 від 13 квітня 2012 року - преміювання за березень 2012 року - 1500 грн.; № 76 від 18 червня 2012 року - преміювання за травень 2012 року - 50%; № 90 від 19 липня 2012 року - преміювання за червень 2012 року - 80%; № 100 від 17 серпня 2012 року - преміювання за липень 2012 року - 100%; № 112 від 18 вересня 2012 року - преміювання за серпень 2012 року - 100%; № 122 від 17 жовтня 2012 року - преміювання за вересень 2012 року - 50%, а також з урахуванням оплати за роботу у вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час та доплати згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року (1294-2007-п) ;

- здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням зміни розміру грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року;

- провести коригування довідки по додаткових видах грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області всі необхідні документи для перепризначення пенсійного забезпечення та розрахунку недовиплаченої суми пенсійного забезпечення за період з 25 квітня 2013 року до теперішнього часу;

- стягнути з ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" на користь позивача грошові кошти на загальну суму 197284,10 грн., із яких: 66597,75 грн. - сума грошової допомоги при звільненні, 80094,90 грн. - сума компенсації за невикористанні 451 доби відпустки, 42446,78 грн. - сума донарахування грошового забезпечення, 8166,79 грн. - сума заборгованості по авансовим звітам підприємства.

В обґрунтування позову посилався на те, що в порушення вимог чинного законодавства України, ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" провело перерахунок його грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року без нарахування надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, премії, зі зменшенням кількості відпрацьованого часу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час та доплати згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 (1294-2007-п) року.

Крім того зазначив, що у зв'язку з перерахунком грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року змінився розмір грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки, а тому підлягають коригуванню відомості в довідці про додаткові види грошового забезпечення, яка надається до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для визначення розміру пенсії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" на користь ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 71385,19 грн., у т.ч., 23171,58 грн. - сума грошової допомоги при звільненні, 47387,02 грн. - сума компенсації за невикористанні 451 доби відпустки, 8166,79 грн. - сума заборгованості по авансовим звітам підприємства.

Позовні вимоги щодо проведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_4 з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання: № 78 від 05 липня 2011 року - про преміювання за травень 2011 року - 50%; № 89 від 29 липня 2011 року - про преміювання за червень 2011 року - 20%; № 119 від 05 жовтня 2011 року - преміювання за серпень 2011 року - 50%; №131 від 14 листопада 2011 року - преміювання за вересень 2011 року - 30%; № 146 від 02 грудня 2011 року - преміювання за жовтень 2011 року - 40%; № 170 від 27 грудня 2011 року - преміювання за листопад 2011 року - 60%; № 9 від 31 січня 2012 року - преміювання за грудень 2011 року - 80%; № 52 від 13 квітня 2012 року - преміювання за березень 2012 року - 1500 грн.; № 76 від 18 червня 2012 року - преміювання за травень 2012 року - 50%; № 90 від 19 липня 2012 року - преміювання за червень 2012 року - 80%; № 100 від 17 серпня 2012 року - преміювання за липень 2012 року - 100%; № 112 від 18 вересня 2012 року - преміювання за серпень 2012 року - 100%; № 122 від 17 жовтня 2012 року - преміювання за вересень 2012 року - 50%, а також з урахуванням оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час та доплати згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року (1294-2007-п) залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої в повному обсязі, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишення їх без розгляду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_4 з урахуванням наказів про преміювання, оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час та доплати згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року (1294-2007-п) , суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що згідно статті 233 Кодексу законів про працю України питання про порушення законодавства про оплату праці не обмежуються будь-яким строком звернення до суду. Також судом апеляційної інстанції при залишенні без розгляду вказаних позовних вимог не враховано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року.

Крім того вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано при розрахунку грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку утримані з грошового забезпечення позивача грошові кошти у розмірі 3670,10 грн. за період з липня 2012 року по квітень 2013 року.

В судовому засіданні позивач доводи касаційної скарги підтримав. В частині залишення без розгляду судом апеляційної інстанції позовних вимог щодо проведення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання своїх заперечень позивач не висловив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 03 серпня 1987 року працював у ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" та займав посаду заступника начальника установи з виробництва - директора ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55".

Наказом Державної пенітенціарної служби України № 18/ОС-13 від 21 березня 2013 року позивача звільнено з посади заступника начальника установи з виробництва - директора ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" за підпунктом "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (за віком). На час звільнення календарна вислуга позивача на підприємстві складала 25 років 9 місяців 10 днів.

Відповідно до розрахунку грошової допомоги при звільненні зі служби за березень 2013 року підполковника в/с ОСОБА_4, грошова допомога складає 39401,62 грн., а компенсація за невикористані 451 доби відпустки - 47387,02 грн.

Вважаючи, що ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" розрахунок грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року проведено без нарахування надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, премії, доплати за роботу в нічний час, доплати згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року (1294-2007-п) та зі зменшенням кількості відпрацьованого часу в вихідні та святкові дні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними та ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині зобов'язання ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням вищевказаних наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання, а також з урахуванням оплати за роботу у вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час та доплати згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року (1294-2007-п) підлягають залишенню без розгляду, оскільки позивачем пропущено встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду і не наведено поважних причин його пропуску, а судом таких встановлено не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на час розгляду справи у ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" залишилася заборгованість перед позивачем щодо виплати 19501,48 грн. грошової допомоги при звільненні, 47387,02 грн. компенсації за невикористані дні відпустки, 8166,79 грн. по авансовим звітам підприємства та 3670,10 грн., які були безпідставно утримані у зв'язку з проведенням перерахунку виплат за особливі умови служби з липня 2012 року по квітень 2013 року, а тому вказані кошти підлягають стягненню з ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" на користь позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції частково вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України (254к/96-ВР) , цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Згідно частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (1294-2007-п) (далі - постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 7 постанови КМУ № 1294 (1294-2007-п) визначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

У разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії) в окремих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу на період їх служби на займаній посаді та у військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яким передбачено збереження умов грошового забезпечення за попередньою посадою, установлюється щомісячна доплата, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення (без премії), встановленим до набрання чинності цією постановою, і грошовим забезпеченням, установленим за новими умовами (пункт 8 постанови КМУ № 1294 (1294-2007-п) ).

Тобто, щомісячна доплата установлюється у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії), яке в свою чергу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Однак враховуючи те, що під час проходження служби позивач не отримував щомісячну доплату на суму, на яку зменшилося його грошове забезпечення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за не використані відпустки з урахуванням зміни розміру грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року.

Відтак, оскільки відсутні підстави для перерахунку розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням зміни розміру грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності вимог позивача в частині зобов'язання ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" провести коригування довідки по додатковим видам грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року та зобов'язання подати до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області всі необхідні документи для перепризначення пенсійного забезпечення та розрахунку недоплаченої суми пенсійного забезпечення за період з 25 квітня 2013 року до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 1.9.2. Інструкції № 222 (z1040-09) служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їх згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці виходячи із 41-годинного робочого тижня. При цьому понаднормова служба не повинна перевищувати для кожної особи чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Компенсація понаднормової служби шляхом відгулів не допускається (пункт 1.9.1. Інструкції № 222 (z1040-09) ).

Як було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно табелів обліку робочого часу відпрацьована ОСОБА_4 у період з 01 квітня 2011 року по 21 березня 2013 року (день звільнення) кількість робочого часу в дні щотижневого відпочинку становить 967 годин, в святкові дні - 32 години та у нічний час - 416 годин.

В той же час, відповідачем самостійно було здійснено донарахування грошового забезпечення за роботу у святкові дні в сумі 532,18 грн., за роботу в дні щотижневого відпочинку в сумі 15123,38 грн. і за роботу в нічний час в сумі 1069,29 грн. та включено у суму заборгованості перед позивачем.

Крім того, як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачу було нараховано 39 401,62 грн. грошової допомоги при звільненні та 47 387,02 грн. компенсації за невикористанні 451 доби відпустки. Проте, станом на 01 листопада 2015 року позивачу виплачено лише 19 900,14 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні.

До того ж судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено безпідставне утримання з позивача 3670,10 грн. у зв'язку з проведенням перерахунку виплат за особливі умови служби з липня 2012 року по квітень 2013 року та наявність заборгованості по авансовим звітам підприємства в сумі 8 166,79 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки станом на час розгляду справи у ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" наявна заборгованість перед позивачем щодо виплати 19501,48 грн. грошової допомоги при звільненні, 47387,02 грн. компенсації за невикористані дні відпустки, 8166,79 грн. по авансовим звітам підприємства та 3670,10 грн. по безпідставно утриманим коштам у зв'язку з проведенням перерахунку виплат за особливі умови служби з липня 2012 року по квітень 2013 року, вказані кошти підлягають стягненню з ДП "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи наведені вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовних вимог в частині проведення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області за 2011 - 2012 роки, якими позивач притягався до дисциплінарної відповідальності та позбавлявся премії, оскільки позивачем пропущено встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду і не наведено поважних причин його пропуску.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (v008p710-13) дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Частиною 1 статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначається Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07 жовтня 2009 року № 222 (z1040-09) (далі - Інструкція № 222).

Згідно пункту 1.4. Інструкції № 222 (z1040-09) грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що оплата за роботу у вихідні та святкові дні, а також доплата за роботу в нічний час входять до грошового забезпечення військовослужбовця, а тому звернення до суду з вимогами про перерахунок грошового забезпечення з урахуванням вказаних доплат не обмежується будь-яким строком відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску ОСОБА_4 строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оплати за роботу у вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, а тому в цій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового судового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну правову оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оплати за роботу у вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.