Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Загороднього А.Ф., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до голови Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Сенькова Олександра Григоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою голови Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Сенькова Олександра Григоровича на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, -

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до голови Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Сенькова Олександра Григоровича (далі - голова суду) в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому відповіді на запит на інформацію від 19 жовтня 2015 року (далі - запит на інформацію, спірна бездіяльність відповідно) та зобов'язати останнього надати таку відповідь у строк і в порядку, встановленому Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) (далі - Закон № 2939-VI (2939-17) , в редакції періоду спірних правовідносин).

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач не надав йому відповідь на інформаційний запит у строк та в порядку, передбаченому Законом № 2939-VI (2939-17) чим порушив його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано голову суду надати позивачу відповідь на його запит на інформацію відповідно до Закону № 2939-VI (2939-17) .

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність не надавши відповідь на інформаційний запит позивача, що призвело до порушення його прав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою від 19 жовтня 2015 року в якій просив повідомити його у встановленому законом порядку вхідний номер та дату надходження матеріалів справи 688/3462/15-к № 1-о/688/1/15 із суду апеляційної інстанції до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області на розгляд.

Зазначену заяву було одержано відповідачем 27 жовтня 2015 року, однак відповіді на неї так і не надано.

Так, за визначенням статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Розпорядниками інформації, у розумінні пункту 1 частини 1 статті 13 цього ж Закону є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Вимоги до запитів на інформацію встановлені статтею 19 Закону № 2939-VI за змістом якої, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Питання щодо строку розгляду запитів на інформацію та підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію врегульовано статтями 20, 22 Закону № 2939-VI, згідно з положеннями яких розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, заява позивача за своєю формою і змістом відповідає вимогами статті 19 Закону № 2939-VI щодо оформлення запиту на інформацію, подана до належного розпорядника інформації, яким у даному випадку є відповідний суд, який нею володіє, інформація, про надання якої просить ОСОБА_4, є публічною і не належить до публічної інформації з обмеженим доступом згідно статті 6 цього Закону, а тому у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні запиту на інформацію.

Окрім цього, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що запит на інформацію був одержаний відповідачем 27 жовтня 2015 року, проте жодної письмової відповіді про задоволення, часткове задоволення або про відмову у задоволенні запиту на адресу позивача не надходило, а отже такий не розглянуто згідно вимог Закону № 2939-VI (2939-17) .

За таких обставин, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні вимог норм процесуального права.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу голови Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Сенькова Олександра Григоровича залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.