814/2068/15 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 20.06.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (далі - ТОВ "Техноторг-Дон") звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 03 червня 2015 року № 504070000/2015/000025/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 червня 2015 року № 504070000/2015/00044.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року апеляційну скаргу Митниці на рішення суду першої інстанції залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5439,59 грн.

Вважаючи вказану ухвалу суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру судового збору протиправною, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року в частині визначення розміру судового збору та встановити його в сумі 535,92 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року Митниці відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року залишено без змін. Стягнуто з Миколаївської митниці до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5439,59 грн.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів по суті спору скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована правомірністю оспорюваного рішення і картки відмови, оскільки надані декларантом документи не містили всіх інформацію щодо всіх числових значень складових митної вартості, а саме транспортних витрат, зокрема витрат на подачу порожнього транспортного засобу до місця завантаження товару.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач не погоджується з касаційною скаргою, просить залишити її без задоволення, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що 24 квітня 2015 року між позивачем (покупець) та фірмою "PHUP OPOLTRANS", Польща (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 5/2015, за умовами якого продавець продає, а позивач купує автозапчастини, хімію та аксесуари до вантажних автомобілів (далі-товар) згідно з Специфікацією, яка є невід'ємною частиною контракту та в якій зазначається кількість та найменування придбаної продукції (п. 1.1 контракту).

Відповідно до п. 2.2 контракту продавець зобов'язаний поставити покупцю продукцію на загальну суму 300 000 Євро. Ціна кожної одиниці придбаної продукції встановлюється в специфікації (п.4.1). У специфікації № 1 від 24 квітня 2015 року сторони контракту зазначили кількість та назву запасних частин, які купує позивач.

З метою переміщення через митний кордон запасних частин до вантажних автомобілів позивач 03 червня 2015 року подав електронну митну декларацію № 504070000/2015/002494 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару за основним методом оцінки за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару були надані: контракт від 24 квітня 2015 року № 5/2015 року, специфікація № 1 від 24 квітня 2015 року, рахунки-фактури від 30 березня 2015 року № Х01/1500153, від 15 квітня 2015 року № Х01/1500083, платіжне доручення від 14 травня 2015 року № 135, довідка про транспортні витрати № б/н від 02 червня 2015 року.

У повідомленні від 03 червня 2015 року митний орган зазначив, що подані позивачем документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: надані документи не містять інформацію щодо числових значень складових митної вартості: відсутня інформація щодо транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження, інформація щодо витрат на навантаження, зазначена в довідці про транспортні витрати від 02 червня 2015 року, суперечить п. 2.1 Договору № 5/2015 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відсутня інформація щодо страхових витрат.

Для підтвердження митної вартості товару та її складових необхідно надати: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат), а також бухгалтерські документи на перевезення вантажу автомобільним транспортом; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника; 3) копію митної декларації країни відправника; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару.

Згідно з листом від 03 червня 2015 року № 552 ТОВ "Техноторг-Дон" надало митному органу всі наявні в нього додаткові документи: банківську виписку від 03 червня 2015 року, комерційну пропозицію ТСП " OPOLTRANS" від 02 березня 2015 року.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 03 червня 2015 року № 50407000/2015/0025/2 відповідач зазначив, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутність інформації щодо страхування товарів), використані декларантом відомості не підтверджені документально. Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 504070000/2015/00044 позивача повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

Вважаючи такі рішення та картку відмови відповідача протиправними, ТОВ "Техноторг-Дон" звернувся до суду з цим позовом.

У ході розгляду справи та вирішення спору по суті суди встановили, що перевезення товару здійснювалось за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 07 квітня 2015 року. Надана позивачем довідка про транспортні витрати № б/н від 02 червня 2015 року містить необхідну інформацію щодо складових митної вартості, зокрема витрати на перевезення до кордону України, витрати на перевезення по території України, загальна вартість транспортних витрат, повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем був наданий митному органу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України; відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, залишаючи апеляційну скаргу Митниці без руху та вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов у цій справі містить одну позовну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційних скарг відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України та погоджується з наведеними висновками судів в частині вирішення спору по суті з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не будь-які, передбачені ст. 53 МК України. Як установлено судами, у цьому випадку сумніви у відповідача виникли щодо транспортної складової заявленої митної вартості товарів. Отже, додаткове витребування Митницею у декларанта виписки з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат), а також бухгалтерські документи на перевезення вантажу автомобільним транспортом; каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника; копії митної декларації країни відправника; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару у цьому випадку суд вважає безпідставними, оскільки такі документи не стосуються транспортної складової митної вартості товарів.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Водночас, судами встановлено, що декларант надав довідку про транспортні витрати № б/н від 02 червня 2015 року, яка містить всю необхідну інформацію щодо транспортної складової митної вартості товарів.

Термін EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Оскільки надані позивачем документи щодо транспортних витрат містили всю необхідну інформацію, страхування вантажу не здійснювалось, суд дійшов висновку щодо безпідставності посилання відповідача на відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Обставин, які б давали підстави вважати, що надані позивачем документи про транспортні витрати є підробленими чи відомості в них є недостовірними, судами попередніх інстанцій не установлено, не посилається на такі і Митниця.

Крім того, у ч. 6 ст. 54 МК України установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

Проте, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи для визначення за першим методом вартості товару, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Водночас, виявлені відповідачем розбіжності та неповнота інформації у наданих документах не відповідають дійсності, оскільки надані позивачем документи не містили ознак підробки, об'єктивно підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів, а наявні в цих документах дані не містили розбіжностей.

Таким чином, виявлені відповідачем розбіжності та неповнота інформації у наданих документах не відповідають дійсності, у Митниці не було підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за першим методом, оскільки подані позивачем документи, є недостатніми та такими, що у своїй сукупності спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, не містили ознак підробки, об'єктивно підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів, а наявні в цих документах дані не містили розбіжностей.

Отже, у Митниці об'єктивно були відсутні обґрунтовані підстави для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за першим методом, а тому суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних рішення і картки відмови у цій справі.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень по суті спору.

Водночас, суд погоджується з доводами Митниці щодо неправильного вирішення питання в частині визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги та розподілу судових витрат у цій справі з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

П. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час звернення Митниці до суду з апеляційною скаргою, січень 2016 року) встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Станом на день звернення позивача до суду з позовом (01 липня 2015 року) діяла редакція п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 1218 грн.

За таких обставин, за подання адміністративного позову до суду, судовий збір підлягав сплаті у розмірі 73,08 грн. (1218 грн. х 0,06), а за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду - 80,39 грн. (73,08 грн. х 110%).

Водночас, суд звертає увагу на те, що редакція ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", яку було доповнено другим абзацом такого змісту: "У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру", набрала чинності з 01 вересня 2015 року, тобто після звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, визначення судом апеляційної інстанції суми судового збору у розмірі 5439,59 грн., яка, на думку цього суду, підлягає сплаті Митницею за подання апеляційної скарги, не ґрунтується на нормах закону.

При цьому, слід звернути увагу, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позов про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є позовом майнового характеру з огляду на те, що прийняття таких рішень митним органом безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта, тим паче не впливає на майновий стан декларанта скасування таких рішень митного органу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року підлягає скасуванню, а ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року - зміні в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги Миколаївської митниці ДФС задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши третій абзац резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з Миколаївської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39536431) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок № 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 80 (вісімдесят) гривень 39 копійок.