Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макар-ВМВ" до Львівської митниці Міндоходів, третя особа - Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Міндоходів, про визнання протиправним і скасування рішення про визначення коду товару,-

У серпні 2013 року ТОВ "Макар-ВМВ" (далі - Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів (далі - Митниця) про визнання нечинним рішення відповідача від 2 серпня 2013 року № КТ - 209000007-0259-2013 про визначення коду товару, яким змінено код товару 1101001500 (борошно пшеничне з м'якої пшениці) на код товару 1101001100 (борошно пшеничне з твердої пшениці).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі контракту від 15 травня 2013 року № 01/13, згідно специфікації від 15 травня 2013 року, інвойсу від 4 липня 2013 року № 2013100001, фірмою "Армалес" (Словацька республіка) поставлено позивачу муку пшеничну м'яких сортів в кількості 2000 кг. - першого сорту та муку пшеничну м'яких сортів в кількості 13500 кг. - другого сорту.

З метою митного оформлення в режим імпорт поставленого за інвойсом № 2013100001 товару позивач подав Митниці вантажну митну декларацію від 9 липня 2013 року № 209120000/2013/005092, у якій товар описано як: "Борошно з м'якої пшениці" та заявлено код товару за УКТЗЕД - 1101001500.

До вантажної митної декларації позивачем додано фактуру від 6 червня 2013 року № 2013100001, експортну декларацію від 3 липня 2013 року № 13SK6263EX30284600, СМR від 3 липня 2013 року № SК6350374, згідно яких експортером товару поіменовано товар як: "Борошно з твердої пшениці" та зазначено код товару 1101001100.

Львівською митницею прийнято рішення про визначення коду товару від 2 серпня 2013 року № КТ-209000007-0259-2013, згідно з яким заявлений позивачем до митного оформлення товар слід класифікувати за кодом 1101001100, а його опис сформульовано як: "Борошно пшеничне з твердої пшениці".

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частин другої, четвертої та п'ятої статті 69 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - МК України (4495-17) ) органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Аналіз наведених вище норм свідчить про можливість митного органу самостійно класифікувати товари за умови виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів. При цьому, суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД повинні вирішуватися на підставі додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень.

Як встановлено судами з матеріалів справи, зокрема, копії контракту на поставку № 01/13, листів, скерованих постачальником фірмою "Армалес" до Товариства, фірма "Армалес" стверджує, що за контрактом № 01/13 здійснено відвантаження борошна 1 і 2 сортів в загальній кількості 15500 кг., виготовленого саме з м'яких сортів пшениці.

Крім цього, судом першої інстанції також об'єктивно встановлено та підтверджено листом ТОВ "MK Zoll-Sped" фірмі "Армалес" від 26 жовтня 2013 року, що під час виготовлення митних документів співробітник фірми помилково навів код 1101001100, а правильним і реальним кодом товару є код 1101001500. Цим також підтверджено, що код товару 1101001500 відповідає умовам наведеним у договорі № 01/13.

Зміст вказаного листа підтверджує доводи позивача щодо допущення технічної помилки та про факт дійсного постачання борошна з пшениці саме м'яких сортів, за укладеним фірмою "Армалес" та ТОВ "Макар-ВМВ" контрактом.

Про те, що на територію України ТОВ "Макар-ВМВ" ввезло борошно, яке виготовлене з м'яких сортів пшениці свідчать також сертифікат якості виданий фірмою "Армалес" від 2 липня 2013 року та сертифікат № 019044, виданий 8 липня 2013 року Держсільгоспінспекцією, відповідно до якого борошно пшеничне відповідає умовам ГОСТ 46.004-99, який поширюється виключно на борошно пшеничне, виготовлене із зерна м'якої пшениці або м'якої з домішками твердої не більше 20%.

Безпідставними є також посилання Митниці на результати дослідження проби товару, здійсненого Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Міндоходів та можливість його використання саме при визначенні типу зерна, з якого виготовлено борошно, оскільки у результаті досліджень не було дано заключення щодо типу борошна, тобто зерна, з якого було виготовлено борошно (м'якого чи твердого сортів). При цьому, як видно з додатку № 1 до листа Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України № 29/1-1.2/3451-ЕП від 8 травня 2008 року (v3451342-08) (зі змінами), експертні підрозділи Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (правонаступником якого є Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Міндоходів) не можуть виконувати з технічних причин дослідження щодо встановлення типу борошна (з твердої або м'якої пшениці).

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.