Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В

Єрьоміна А.В.

Кравцова О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року за заявою публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по справі № 826/14083/16 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення коштів, -

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів у вересні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2536614,05 грн. та пені в сумі 183904,95 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів кошти у загальному розмірі 2720519,00 грн., з яких 2536614,05 грн. - адміністративно-господарські санкції та 183904,95 грн. - пеня.

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" звернулося в суд із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами.

У вказаній заяві публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року.

Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що окремі центри зайнятості на окупованій території не працювали впродовж 2015 року. Зазначає, що після закінчення розгляду даної справи та з врахуванням позиції суду відповідач звернувся із запитами до Київського та Слов'янського міських центрів зайнятості щодо працевлаштування інвалідів. Слов'янський міський центр зайнятості повідомив товариство про те, що не здійснює повноваження щодо працевлаштування інвалідів на тимчасово неконтрольованій території України. Київський міський центр зайнятості також вказав, що не здійснює працевлаштування на територію, на якій не здійснюють свої повноваження органи державної влади України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року заява публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення коштів - залишена без задоволення.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до того самого суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Донецький міський центр зайнятості, Старобешівський районний центр зайнятості та Харцизький міський центр зайнятості протягом 2015 року не здійснюють виконання своїх функцій.

Протягом 2015 року структурні одиниці відповідача (Старобешівська ТЕЦ, СО ПАТ "Донбасенерго" "Електроремонт" та СО ПАТ "Донбасенерго" "Донбасенергоспецремонт") знаходяться на окупованій території. Працівники вказаних структурних одиниць здійснюють трудову діяльність в умовах постійної загрози життю та здоров'ю.

Згідно наказу відповідача від 19 серпня 2014 року № 125, вирішено перевести тимчасово робітників апарату управління, за їх згодою, на роботу в іншу місцевість.

Апаратом управління відповідача протягом 2015 року щомісяця надавалися заявки до Київського міського центру зайнятості (відповідач із 30 грудня 2014 року зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34а) щодо працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, які, відповідно до рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, можуть бути працевлаштовані з урахуванням особливостей виробництва в електроенергетиці, важких і шкідливих умов праці. Апаратом управління протягом 2015 року заявлено 7 вакантних місць для працевлаштування інвалідів при невиконанні нормативу на 5 осіб.

Від структурної одиниці відповідача Слов'янська ТЕС (місцезнаходження: м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Горького, 9) також протягом 2015 року направлялися заявки відповідно до Слов'янського міського центру зайнятості, При цьому, норматив з працевлаштування інвалідів у 2015 році у структурній одиниці відповідача Слов'янської ТЕС перевищено на 2 особи.

Факти відмови відповідача інвалідам у працевлаштуванні відсутні.

Відповідачем 1 березня 2016 року подано до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік по формі 10-ПІ, згідно з яким, середньооблікова чисельність працівників облікового складу відповідача становила 5352 особи, з яких 185 осіб є інвалідами.

Виходячи із середньооблікової чисельності працівників облікового складу відповідача, чотирьох відсотковий норматив з працевлаштування інвалідів повинен складати 214 осіб. Відповідачем у 2015 році працевлаштовано 185 інвалідів, тобто на 29 осіб менше, ніж передбачено Законом.

У зв'язку із недотриманням відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, у порядку ст. 20 Закону, що становить 2536614,05 грн. Відповідачу також нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 183904,95 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені відповідачем в заяві обставини не є істотними для справи, а тому не є нововиявленими в розумінні положень ст. 245 КАС України, оскільки, передумовою стягнення з відповідача штрафних санкцій слугувало саме невиконання ним вимог щодо подання звітності за формою 3-ПН до відповідних центрів зайнятості з наявною інформацією про створені робочі місця для інвалідів в межах нормативу, передбаченого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , а не наявність можливості у таких центрів щодо працевлаштування інвалідів на роботу до відповідача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи предметом спору є правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені за порушення строків сплати санкцій.

Відповідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 245 КАС України - постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Виходячи зі змісту вказаної норми, нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які:

1) об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи;

2) не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, обставини, а також обставини, які могли бути встановлені у ході судового розгляду справи.

Між тим, надаючи правову оцінку доводам заяви публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 826/14083/16 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені за порушення строків сплати санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" зазначає ту обставину, що у відповідях на запити, які датовані 20 грудня 2016 року Слов'янський міський центр зайнятості повідомив, що не здійснює повноваження щодо працевлаштування інвалідів на тимчасово неконтрольованій території України, посилаючись на розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (1085-2014-р) .

Київський міський центр зайнятості у відповіді № 19-13122 від 27.12.2016 також вказав, що не здійснює працевлаштування безробітних громадян на територію, на якій не здійснюють свої повноваження органи державної влади України.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної виходив з можливості працевлаштування інвалідів на структурних одиницях ПАТ "Донбасенерго", які знаходяться на неконтрольованій території Київським міським центром зайнятості, оскільки, у відповідності до законодавства, та обставина, що структурні підрозділи позивача перебувають на окупованій території, не позбавляє його, як роботодавця, обов'язку забезпечувати виконання нормативу робочих місць для інвалідів шляхом подання звітності до відповідних центрів зайнятості, зокрема за місцезнаходженням його апарату управління, тобто м. Києві.

Згідно ч.3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991(далі - Закон № 875-ХІІ (875-12) ) Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За змістом ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

При цьому, відповідно до ст.ст. 18-1, 19 Закону № 875-ХІІ виконання підприємствами обов'язків зі створення робочих місць для інвалідів згідно з встановленим законодавством нормативом можливо лише при умові виконання Державною службою зайнятості та Фондом соціального захисту інвалідів обов'язків, пов'язаних з підбором робочого місця для кожного окремо взятого інваліда з урахуванням індивідуальної нозології інваліда та його бажання працювати на підприємстві на якому створені вільні робочі місця.

З врахуванням нововиявлених обставин, у спірний період 2015 року Державною службою зайнятості не виконувались приписи Закону. Отже звернення ПАТ "Донбасенерго" до органів Державної служби зайнятості, які не здійснюють відповідних повноважень і функцій, не могло забезпечити працевлаштування інвалідів, а застосування до відповідача заходу впливу у вигляді адміністративно-господарських санкцій не може в даному випадку мати наслідком припинення/недопущення господарського правопорушення, що полягає у незайняті інвалідами робочіх місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих останніми.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

На підставі ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів дійшла висновку, що використання позивачем повноважень у вигляді застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені за порушення строків сплати санкцій в даній справі відбулось всупереч положень ч.3 ст. 2 КАС України, без дотримання мети, з якою ці повноваження надані.

Таким чином, вірними є висновки суду апеляційної інстанції, що доводи заявника з приводу того, що вказані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 245 КАС України є помилковими.

На думку колегії суддів вказані заявником обставини є фактичними даними, що спростовують факти, які були покладені в основу рішення суду апеляційної інстанції про перегляд якого подана заява, отже, якби зазначені у заяві про перегляд за ново виявленими обставинами дані були відомі суду під час винесення судового акта, то вони б обов'язково вплинули на остаточні висновки суду.

Отже, наведені заявником обставини є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України та можуть бути підставою для перегляду судового рішення.

Керуючись статтями 159, 160, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 245, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року скасувати.

Заяву публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.